Повість “захар беркут” – твір про героїчне минуле українського народу (і. франко) іван франко у повісті “захар беркут” звертається до сивої давнини. він хотів показати, що гармонійне співжиття людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримує будь-які випробування. “захар беркут” – героїко-романтична повість про далеке минуле нашого народу. автор осмислив і показав події хіп століття, оживив картини героїчної боротьби. про ті часи, які описав іван франко, збереглося мало історичних документів, тому письменник звернувся до народних легенд та переказів. подібний епізод про знищення монгольської навали і про сил природи згадується у переказі, записаному від миколи гасинця із закарпаття та в передмові до поеми “собутка” польського поета с. гощинського. у цих творах показано героїчну боротьбу місцевих жителів з татарами, зроблено наголос на взаємовиручці та взаєі. жителі тухлі відважні й сміливі, винахідливі, кмітливі. більш за все вони люблять свій край, свою землю, цінують свободу і незалежність, воліють краще вмерти, ніж потрапити в полон. в образах головних героїв автор втілив свій ідеал справді вільної людини. це й мирослава, яка воліє краще вмерти під тином з голоду, ніж стати зрадницею рідного краю, і залюблений у красу тухольщини мужній лицар максим, який з гордістю говорив: “се наша тухольщина, наш рай”. до останнього бився він з ворогами на підступах до свого села. палкий патріот, він вирішив прийняти смерть, але не зрадити громаду. та найбільше я захоплений захаром беркутом, який готовий пожертвувати сином задля загального добра. цей вчинок свідчить про жертовність і високий патріотизм вождя тухольської громади.
Революции происходили при активном участии народных масс,в условиях и политического европейские революции 1848—1849 (весна народов) — общее наименование революционных движений, выразившихся в форме неповиновения власти, вооружённых восстаниях, декларирования новой государственности в европейских странах в середине xix века. вспыхнувшие сразу в нескольких государствах движения носили антифеодальный и национально-освободительный характер. участники выступлений декларировали требования демократизации общественной жизни; в зависимости от местных условий они также выдвигали лозунги национального объединения (германия, италия) или выделения из существовавших государств (венгрия). катализаторами общеевропейской революции стали выступление 12 января 1848 года на сицилии и революция во франции. хотя в основном революции были быстро подавлены, они оказали существенное влияние на дальнейшие политические процессы в европе. волнения охватили францию, итальянские (сардинию, неаполь) и германские государства, включая австрию, в которой активизировались национальные движения итальянцев, венгров и хорватов, румынию
Идея правового государства, прежде всего, противоположна произволу во всех его разновидностях[9][10]: диктатуре большинства, деспотизму,полицейскому государству, равно как и отсутствию правопорядка. эта идея преследует ряд целей: ограничение и направление процесса осуществления власти[1][6]. правовое государство не стремится принизить важность компетентности,авторитета, личной воли и других качеств руководителей, а устанавливает стандартлегитимности методов руководства[4].формирование чувства определённости и правомерных ожиданий в отношении поведения всех субъектов права[11][12].охрана устоявшихся общественных представлений оморали, справедливости, свободе иравенстве, а также защитадостоинства и прав граждансогласно этим представлениям[2][13]. некоторые правоведы[прим. 1]полагают, что указанная функция неотделима от обеспечения более полной реализации перечисленных ценностей[8][14].
