Римська держава пройшла три етапи розвитку: 1-й (VIII - VI ст. до н. е.) - царський; другий (509-31 до н. е.) - республіканський, третій - імперський (31 до н. е. - 476 н. е.). Перший період - це епоха переходу різних племен Апеннінського півострова від родової общини до рабовласництва. Найшвидше цей процес здійснили етруски, з культурою яких пов'язаний період IX - IV ст. до н. е.
Вирішальну роль тут відіграло землеробство з використанням плугу, волів, коней. Етруски культивували пшеницю, виноград, оливи, льон. Високого рівня досягли ремесла, зокрема керамічне, залізоробне, кам'яне будівництво. Торгували з Південною Італією, Сіцілією, Афінами, Карфагеном. З середини V ст. карбували монети. В VII-VI ст. до н. е. з розкладом родового ладу в етруському суспільстві формуються рабовласницькі відносини. Але історія їх утвердження пов'язана не з етрусками, які не втримали свого панування, а з розвитком римської общини на території Лації.
Період ІІІ - І ст. до н. е в історії господарства був переходом від родової до сусідської общини, їй був притаманний дуалізм, оскільки патриціанські сім'ї (римські громадяни називалися патриціями) мали у власності 2 югера (0,5 га) землі, а у володінні - ділянку общинної землі, вели окреме господарство. Соціальний розвиток визначався відносинами між патриціями і плебеями. Плебеї не мали політичних і громадських прав, але володіли землею на правах приватної власності. Майнова диференціація серед римлян зумовила появу кметів (залежних людей).
Объяснение:
Вот братюня или сестрюня держи.
Сформированная первая Государственная Дума предлагала весьма радикальные преобразования: амнистию всех политзаключённых, увеличение земельных наделов крестьян, конфискацию части угодий помещиков и даже упразднение частной собственности на землю. Почти все эти предложения отвергались Советом Министров, напрямую подчиняющимся императору, было принято всего лишь два думских законопроекта. Через два месяца противостояние министров и депутатов достигло высшей точки. В июле 1906 года манифестом Николая II Государственная дума первого созыва была распущена.
В феврале 1907 года, через несколько месяцев после разгона первой, начала работу вторая Государственная дума. Она, как и первая, сразу же начала конфронтацию с властью. Часть депутатов по-прежнему настаивала на национализации земли, другая часть призывала решить аграрный во выдачей крестьянам наделов за выкуп. Активно обсуждался бюджет, незаконность военно-полевых судов, продовольственный дефицит. Вскоре П.А. Столыпин, председатель Совета Министров, обвинил заседавших в Думе в заговоре против императора. На этом основании Николай II издал очередной манифест о роспуске Думы.
Роспуск Госдумы дважды связан не только с обсуждаемыми во и их непринятием Советом Министров, дело по большей части в слабом характере императора Николай II, который не имел политического чутья, поэтому во всем видел обманы и заговоры, из-за чего принимал множество необоснованных решений, в том числе роспускал Государственные думы на основе слухов и сплетен.
Если мой ответ вам, буду благодарен за отметку
