ответ:Сулейман І Пишний (1494 - 1566), султан Османської імперії з 1520 по 1566 роки. Він відомий, як завойовник, так і внутрішній реформатор.
Раннє життя і правління
Сулейман був єдиним сином султана Селіма I. Він став санджак- беєм (губернатором) Каффи в Криму під час правління свого діда Баязида II.
У вересні 1520 року Сулейман змінив свого батька на посту султана і розпочав своє правління з походів проти християнських держав у центральній Європі та Середземномор'ї. Белград став його власністю в 1521 році, а Родос, який був під владою рицарів святого Іоанна, у 1522–1523. У Мохачі в серпні 1526 року він розбив військову силу Угорщини (угорський король Людовик II загинув в цій битві). Тривала війна в Угорщині виснажила обидві сторони і після довгих переговорів у 1562 р. був підписаний мир про визнання статусу кво в Угорщині.
Зовнішні кампанії
Сулейман провів три основні кампанії проти Персії. Перша (1534–1535) надала османам контроль над регіоном Ерзурум на сході Малої Азії. Другий похід (1548–1549) приніс велику територію навколо озера Ван, але третій (1554–1555) слугував скоріше попередженням османам про труднощі підпорядкування в Персії. Перший офіційний мир був підписаний у 1555 р., але він не запропонував чіткого вирішення проблем, з якими зіткнувся османський султан на його східній межі. Морська сила османів стала грізною у правління Сулеймана. В пізніші роки Сулеймана турбували конфлікт між його синами. Сам Сулейман загинув, при облозі фортеці Сігетвар в Угорщині.
Внутрішні досягнення
Сулейман будував міцні фортеці, щоб захищати місця, які він займав від християн, і прикрашав міста ісламського світу (включаючи Мекку, Дамаск і Багдад) мечетями, мостами, акведуками та іншими громадськими роботами. Загалом Сулейман виконав завдання перетворити раніше візантійське місто Константинополь на Стамбул, гідний центр великої турецької та ісламської імперії.
Дружиною султана Сулеймана I під іменем Хюррем султан була Настя Лісовська, більш відома як Роксолана.
Объяснение:
Сулейман І Пишний (1494 - 1566), султан Османської імперії з 1520 по 1566 роки. Він відомий, як завойовник, так і внутрішній реформатор.
Раннє життя і правління
Сулейман був єдиним сином султана Селіма I. Він став санджак- беєм (губернатором) Каффи в Криму під час правління свого діда Баязида II.
У вересні 1520 року Сулейман змінив свого батька на посту султана і розпочав своє правління з походів проти християнських держав у центральній Європі та Середземномор'ї. Белград став його власністю в 1521 році, а Родос, який був під владою рицарів святого Іоанна, у 1522–1523. У Мохачі в серпні 1526 року він розбив військову силу Угорщини (угорський король Людовик II загинув в цій битві). Тривала війна в Угорщині виснажила обидві сторони і після довгих переговорів у 1562 р. був підписаний мир про визнання статусу кво в Угорщині.
Зовнішні кампанії
Сулейман провів три основні кампанії проти Персії. Перша (1534–1535) надала османам контроль над регіоном Ерзурум на сході Малої Азії. Другий похід (1548–1549) приніс велику територію навколо озера Ван, але третій (1554–1555) слугував скоріше попередженням османам про труднощі підпорядкування в Персії. Перший офіційний мир був підписаний у 1555 р., але він не запропонував чіткого вирішення проблем, з якими зіткнувся османський султан на його східній межі. Морська сила османів стала грізною у правління Сулеймана. В пізніші роки Сулеймана турбували конфлікт між його синами. Сам Сулейман загинув, при облозі фортеці Сігетвар в Угорщині.
Внутрішні досягнення
Сулейман будував міцні фортеці, щоб захищати місця, які він займав від християн, і прикрашав міста ісламського світу (включаючи Мекку, Дамаск і Багдад) мечетями, мостами, акведуками та іншими громадськими роботами. Загалом Сулейман виконав завдання перетворити раніше візантійське місто Константинополь на Стамбул, гідний центр великої турецької та ісламської імперії.
Дружиною султана Сулеймана I під іменем Хюррем султан була Настя Лісовська, більш відома як Роксолана.
Особенности международных отношений в условиях биполярного мира сводятся к тому, что мир делится на две зоны, которые соперничают между собой. Эти две зоны возглавлялись какими-то странами. В общем-то, это были зоны влияния. В рамках «холодной войны» было два полюса/зоны влияния/ идеологических блока – назвать можно как угодно: 1) капиталистический и 2) социалистический. И вот эти два блока соперничали в научной, технической, военной, космической и прочих областях.
В это и заключалось главное «неспокойствие» - в какой-то момент мир был на грани ядерной войны, что означало бы смерть всего человечества.
Конфликтным делало такой мир именно военное сопротивление, обе страны (США и СССР) хотели быть во всем первыми, но первой может быть только одна страна, и отсюда появились шпионы, конфликты (особенно с распространением ядерного оружия).
Правила игры были такие: страна входила либо в организацию Варшавского договора или в НАТО. Если страна была членом организации Варшавского договора, то она поддерживала СССР, и если она была членом НАТО, то она поддерживала США. И международные отношения строились тогда исключительно на противостоянии блоков. Это было нестабильно, потому что конфликт был также идеологическим. Один блок не мог и не хотел допустить усиления другого, и распространение его стиля правления и идеологии.
Некоторую стабильность удалось достичь лишь посредством паритета в ядерных вооружениях.