Трудова еміграція почалася у 1877 коли перша хвиля українських переселенців, прибувши із Закарпаття до США, влилася в лави шахтарів штату Пенсільванія. Найбільше ж українські селяни прагнули одержати для сільськогосподарського обробітку земельну ділянку - гомстед (земельна ділянка, яка надавалася з державних земельних фондів на пільгових умовах у США та Канаді тим, хто бажав вести фермерське господарство).
Масова еміграція західноукраїнського селянства розпочалася у 80-х pp. XIX ст., а найбільших розмірів досягла на початку XX ст.
Наприкінці XIX ст. не набагато меншою за кількістю була українська іммігрантська громада Канади. Переважну більшість становили галицькі та буковинські українці. Вони селилися на безлюдних місцях Західної Канади, де й одержували гомстеди. Отримавши власне господарство, сусіди по гомстедах будували свої житла, утворювали поселення з церквою, школою, поштою. Так виникли українські селища. Як і українці-першопоселенці у США, їхні земляки в Канаді одне з перших своїх селищ також назвали Україною.
Відбувалася вона у формах постійної переселенської й тимчасової заробіткової еміграції. Постійна переселенська еміграція відбувалася переважно до Бразилії, Аргентини, США і Канади. На тимчасові сезонні роботи західноукраїнські селяни щорічно виїздили до сусідніх країн – Угорщини, Західної Австрії, Німеччини, Румунії, Росії, Франції та інших країн.
Основна маса постійних емігрантів вирушала за океан. Для організації набору й перевезення переселенців існували спеціальні компанії. їхні агенти розповсюджували листівки, у яких змальовували принадні умови переїзду та поселення на нових землях, обіцяли селянам можливість безкоштовного отримання землі, добру платню у промисловому та сільськогосподарському виробництві. Агенти компаній були зацікавлені у збільшенні кількості емігрантів, оскільки отримували за кожного завербованого гроші: за дорослого – 5 доларів і 2 долари за дитину. При цьому умови перевезення через океан більшості західноукраїнських селян вельми нагадували транспортування африканських рабів у минулі часи. За другу половину XIX ст. зі Східної Галичини й Північної Буковини виїхало в пошуках кращої долі за океан близько 250 тис. осіб. Закарпаття упродовж 1871–1900 pp. залишили 170 тис. переселенців.
Объяснение:
Украина,Белоруссия,Восточная Польша,Узбекистан,Казахстан,Таджикистан,Грузия,Финляндия,Бессарабия
Все религии были распространены,большая часть населения исповедовало Православие,на 2-ом месте-мусульманство(ислам),госрелигия-Православие
люди стали думать больше о мире насущном,многие были проникнуты темой революции,свержении монархии,ради благополучия страны
Развитие экономики,вхождение в 5-ку крупнейших экономик мира,в 3-ку лучших флотов мира,1 место лучшей армии мира,1 место по экспорту,1 место в мире по сбору картофеля,1 место в мире по раскрываемости преступности(это цель была достигнута-80%),лучшее рабочее законодательство
Объяснение:
Ярлык на великое княжение от хана Батыя получил В 1243 г. Ярослав II Всеволодович (Феодор).
Четвертого марта 1238 года Юрий, великий князь владимирский, погиб в сражении с татарским войском на реке Сити. Ярослав, по принципу старшинства, занял великокняжеский престол во Владимире. В тот период город был сильно разрушен. В первую очередь, Ярослав позаботился о приведении столицы в порядок, очищении ее от трупов, возвращении жителей, бежавших от татарского нашествия.