У середині VI ст. до н. е. шостий римський цар Сервій Туллій затверджує перші в історії давнього Риму закони, внаслідок яких все населення Риму було поділено на стани за майновим принципом[1]. Внаслідок цього розпочинається поступове формування заможного стану громадян, патриціїв, та бідних, плебеїв. У 510 році до н. е. було повалено владу останнього римського царя Тарквінія Гордого, внаслідок чого в Римі утверджується республіканська форма правління. За своєю спрямованістю Римська республіка була патриціанською[1]. Це не могло не призвести до напруженості між станами. В цілому, період боротьби патриціїв та плебеїв займає період від реформ Сервія Тулія до 287 р. до н. е. (плебісцит Гортензія)[2]
Объяснение:
извини, просто сама не знаю
1. Уклонение от войны на Балканах. Абсурдные и предательские действия Болгарии буквально втягивали Россию в новую войну, не выгодную для нее. Ценой сохранения нейтралитета стала потеря контроля над Балканами.
2.Поддержание мира в Европе. Благодаря позиции Александра 3 удалось избежать сразу несколько войн.
3. Решение проблем с Англией по разделу сф
ер влияния в Средней Азии. В результате между Россией и Афганистаном удалось установить границу.