Колізе́й (раніше Амфітеатр Флавіїв ) — найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності.Розташований у Римі, в улоговині між Есквілінським, Палатинським і Целійським пагорбами, на тому місці, де колись був ставок, що належав до «Золотого Будинку» Нерона. Вміщав близько 50000 глядачів.Будівництво цієї споруди розпочато імператором Ве аном після його перемог в Юдеї і закінчено у 80 р. н. е. імператором Титом, який ознаменував його відкриття влаштуванням ігор, що тривали сто днів і коштували життя багатьом сотням гладіаторів і 5 тисячам диких звірів. Спочатку Колізей називався, за родовим іменем згаданих імператорів, амфітеатром Флавіїв, нинішня назва закріпилася за ним згодом, починаюи з VIII століття, і походить або від колосальності його розміру, або від того, що поблизу від нього стояла гігантська статуя, споруджена Нероном на честь самого себе.Довгий час Колізей був для жителів Рима та гостей міста головним місцем розважальних видовищ, таких як боїгладіаторів, цькування диких звірів, морські битви (навмахії). Попри усталену думку, що в Колізеї страчувалихристиян, останні дослідження указують на те, що це був міф[джерело?], створений католицькою церквою в подальші роки. При імператорові Макріні цирк сильно постраждав від пожежі, але був реставрований за наказомАлександра Севера. У 248 імператор Філіпп ще святкував в ньому тисячоліття Рима. Гонорій в 405 заборонив гладіаторські бої як несумісні з духом християнства, яке було запроваджено після Костянтина Великого панівною релігією римської імперії; проте, цькування звірів продовжували відбуватися в Колізеї до смерті Феодосія Великого. Після цього для Флавійового амфітеатру наступили сумні часи.
Первая крупная русско-турецкая война (1768–1774 гг.) Началась после того, как Турция потребовала, чтобы российский правитель Екатерина II Великая воздерживается от вмешательства во внутренние дела Польши. Русские продолжали одерживать впечатляющие победы над турками. Они захватили Азов, Крым и Бессарабию , а под командованием фельдмаршала П.А. Румянцева они захватили Молдавию, а также победили турок в Болгарии. Турки были вынуждены искать мира, что было заключено в Кючук-Кайнаджирский договор (21 июля 1774 г.). Этот договор сделал Крымское ханство независимым от турецкого султана; продвинул российскую границу на юг р. Буг; дал России право поддерживать флот на Черном море; и присвоил России расплывчатые права на защиту христианских подданных османского султана на Балканах.
17 сентября 1769 года русские начали свою первоначальную кампанию через Днестр в Молдавию.
Элитные османские янычары понесли тяжелые потери от русских в Хотине, но сумели удержаться, и остальная часть османской армии запаниковала и покинула поле, и русские захватили крепость. С османами в смятении русские взяли столицу Молдавии 7 октября. Они продолжили наступление на юг в Валахию, оккупировав ее столицу Бухарест 17 ноября.
з столицы Бухареста русские разошлись через княжество, и только позже 1 августа 1770 года великий визирь Мехмед Эминпаша бросил вызов в Кагуле. Русские разгромили войска великого визиря и предположительно треть оттоманских войск утонули в Дунай пытается убежать.
В 1769 году крымский хан Кырым Гирай вторгся на российские владения в современной Украине. Крымские татары и ногайцы разорили Новую Сербию и захватили значительное количество пленных.
В 1769 году в качестве диверсии русские отправили Готлиба Генриха Тотлебена на юг в Грузию. Он осадил Поти на Черноморском побережье, но дело было неэффективным, и русские войска были выведены весной 1772 года. Это был первый раз, когда российские войска пересекли Кавказ.
Еще к основным событиям русско-турецкой войны 1768-1774 годов можно отнести Балаклавский морской бой, битва при Ларге, битва у Рябой могилы, Осада Бендер, сражение при Кайнарджи, Наваринский бой, Патрасское сражение, Чесменское сражение, бой у Суджук-кале, осада Силистрии.
