Запорізька Січ (укр. Запорiзька Січ) - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. - першій половині XVI ст. за дніпровськими порогами в районі острова Хортиця. Запорізька Січ - назва ряду послідовно змінювали один одного військових і адміністративних центрів дніпровського низового козацтва з XVI по XVIII ст., Які називаються «Січ» по найменуванню головного зміцнення (військового табору) і «Запорізькими» за місцем їх розташування в пониззі Дніпра на південь від важкопрохідних дніпровських порогів . Степова місцевість нижче дніпровських порогів здавна зветься Запоріжжям (по розташуванню за порогами Дніпра). Саме тут, на межі лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілого сталості та розгульного життя кочівників, зародилося й зміцніло запорізьке козацтво. Перші козаки з'явилися на порогах Дніпра, ймовірно, в кінці XV-го століття. У 1492 році запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягин і звільнили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорожців узагалі. Місцезнаходження Запорізької Січі в різні періоди її історії У 1397 році золотоординський хан Тохтамиш передав ординські землі (Київщину, Поділля, Чернігівщину і частина Дикого поля) литовському князю Вітовту в обмін на захист від Тамерлана, інші землі довгий час вважалися нічиїми, призначеними лише для кочовища. У перших згадках слово «козак» означало «працівник, наймит» або навпаки, тюркск. «Вільна, незалежна людина, шукач пригод, бродяга». Під час походу польського короля Яна-Альбрехта на татар 1489 року дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни. У тому ж році загони отаманів Василя Жили, Богдана і Голубця напали на Таванська переправу в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців. Згодом, скарги хана на козацькі напади стають регулярними. На думку Литвина, враховуючи як звично це позначення вживається в документах того часу, можна вважати, що козаки-слов'яни були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття, можливо також, що у своїх сусідів з тюркомовної (переважно татарської) середовища запорізькі козаки запозичили не тільки назва, а й чимало інших слів, візьме зовнішності, організації і тактики, ментальності.
Древнейшие люди появились на Земле больше миллиона лет назад. Они сильно отличались от людей нашего времени и были похожи на крупных обезьян. Лбы у людей были низкие и покатые. Мозг был больше, чем у обезьяны, но значительно меньше, чем у современного человека. При ходьбе люди сильно наклонялись вперед. Их руки свешивались ниже колен. Пальцы у них были неловкие; люди могли выполнять своими руками только самую простую работу: рыть землю, хватать, ударять. Люди издавали лишь немногие отрывистые звуки. Этими звуками они выражали гнев и страх, призывали на и предупреждали друг друга об опасности.Люди собирали плоды и птичьи яйца, с палок и рубил выкапывали съедобные корни и личинки насекомых, разрывали норы небольших животных. Такое занятие называется собирательством; люди собирали то, что им давала природа. Собирательство и охота были первыми занятиями человека. Жизнь древнейших людей была очень тяжелой и полной опасностей. Нередко встреча с крупным зверем оканчивалась гибелью человека. Далеко не всегда людям удавалось найти достаточно пиши. Больше половины их не доживало до 20 лет: одни погибали в когтях хищников, другие — от болезней и голода. Древнейшие люди не могли жить поодиночке, они не добыли бы себе еды и не смогли бы поддерживать огонь. Люди вымерли бы от голода или были бы истреблены хищниками. Поэтому они жили группами — коллективами, совместно добывали пищу и обогревались у обшего костра
Первые колонии, в боль мень современном понимании, были у греков. еще тогда можно увидеть зачем они весь этот шлак делали. 1.НАСЕЛЕНИЕ. в метрополии обычно перенаселение и/или много неугодного, притесняемого население, заключенных. их нужно сбыть. и желательно подальше от центра, без права возвращения. тут если говорить о Европе в эпоху колониализма вспомним колонизацию Австралии, которую проводили большей частью заключенные, пуританские корабли с колонистами в Америке (пуритане притенялись в ВБ) и испанский сброд в новом свете, который реально был сбродом. 2. ТОРГОВЛЯ. если речь идет о эпохе колониализма это машина, то торговля это ее двигатель, колеса и руль. европейцем нужно было сырье, бесплатная рабочая сила, рынки сбыта, просто слабые государства с кучей золотых статуэток, порты где можно было восстановиться и пополнить провизию, новые продукты роскоши. 3. ВОЕННЫЕ. это актуально уже для более поздних колоний в 19-20 веке. тк колонии это территории страны далеко за ее пределами там можно вполне легально размешать военные базы и показывать другим, что у них член больше. (нашла в интрнете)
Запорізька Січ - назва ряду послідовно змінювали один одного військових і адміністративних центрів дніпровського низового козацтва з XVI по XVIII ст., Які називаються «Січ» по найменуванню головного зміцнення (військового табору) і «Запорізькими» за місцем їх розташування в пониззі Дніпра на південь від важкопрохідних дніпровських порогів .
Степова місцевість нижче дніпровських порогів здавна зветься Запоріжжям (по розташуванню за порогами Дніпра). Саме тут, на межі лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілого сталості та розгульного життя кочівників, зародилося й зміцніло запорізьке козацтво.
Перші козаки з'явилися на порогах Дніпра, ймовірно, в кінці XV-го століття. У 1492 році запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягин і звільнили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорожців узагалі.
Місцезнаходження Запорізької Січі в різні періоди її історії
У 1397 році золотоординський хан Тохтамиш передав ординські землі (Київщину, Поділля, Чернігівщину і частина Дикого поля) литовському князю Вітовту в обмін на захист від Тамерлана, інші землі довгий час вважалися нічиїми, призначеними лише для кочовища. У перших згадках слово «козак» означало «працівник, наймит» або навпаки, тюркск. «Вільна, незалежна людина, шукач пригод, бродяга».
Під час походу польського короля Яна-Альбрехта на татар 1489 року дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни. У тому ж році загони отаманів Василя Жили, Богдана і Голубця напали на Таванська переправу в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців. Згодом, скарги хана на козацькі напади стають регулярними. На думку Литвина, враховуючи як звично це позначення вживається в документах того часу, можна вважати, що козаки-слов'яни були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття, можливо також, що у своїх сусідів з тюркомовної (переважно татарської) середовища запорізькі козаки запозичили не тільки назва, а й чимало інших слів, візьме зовнішності, організації і тактики, ментальності.