Коли Іван III починав княжити, його князівство було оточене російськими володіннями: землі Великого Новгорода, князів товариських, рязанських, ростовських, ярославських. Великий князь підпорядкував собі всі ці землі або силою, або мирними угодами. Він знищив республіканський вічовий строї в Новгороді, в Пскові посадив свого намісника. В кінці свого князювання він мав лише цих країв і іновірних сусідів: шведів, німців, Литву, татар. Раніше Іван III був лише найсильнішим серед удільних князів. Тепер він перетворився на єдиного государя великоруської народності, повинен був думати про захист цілого народу від зовнішньої небезпеки. Раніше його політика була питомою, тепер вона стала національною.
перетворившись на «Государя всієї Русі», Іван III відкрив новий напрямок і в зовнішніх зносинах Русі. Він скинув з себе останні залишки залежно від ординського хана. Для цього не знадобилося другий Куликовської битви: татарське ярмо закінчилося знаменитим «стоянням на Уфі» в 1480 р Але боротьба з татарами тривала. На території, що ослабіла і розпалася Золотої Орди в XV в. з'явилися нові самостійні держави, найважливішими з яких були Казанське, Астраханське, Кримське і Сибірське ханства. Іван III заявив домагання на південні і західні землі, що увійшли до складу Великого князівства Литовського, і почав військові дії проти Литви. Російсько-литовські війни тривали більше трьох з половиною століть. Тверду наступальну політику проводив Іван Васильович і щодо Лівонського ордену. Воюючи зі своїми західними сусідами, він шукав дружби і спілок в Європі. При ньому Москва вступила в дипломатичні відносини з Данією, з імператором Священної Римської імперії німецької нації, з Угорщиною, Венецією, Туреччиною.
Іван III гордо відкинув королівський титул, запропонований йому німецьким імператором. За європейськими зразками був складений і довгий пишний титул «государя всієї Русі». За прикладом того ж німецького імператора Іван III наказав вирізати на своїй друку символ влади - герб: увінчаного коронами двоголового орла. З кінця XV в. формувалася і державна ідеологія, заснована на ідеях богообраності і незалежності Московської держави.
Великі зміни відбувалися в складі і положенні панівного класу гався прилив нових слуг до двору московського государя. Ряди старомосковского боярства поповнилися колишніми питомими князями і перебували під їх початком князями і боярами. Були тут і перейшли під владу московського государя литовські князі, татарські принци та ін. Всі вони перетворювалися в московських бояр - підданих князя. Великі феодали користувалися в своїх вотчинах усіма колишніми прерогативами влади, але правом вільного від'їзду до іншого пана вже скористатися не могли. З об'єднанням російських земель у бояр залишалася одна можливість - від'їзд в сусідні держави, перш за все в Велике князівство Литовське, а це вважалося державною зрадою. Пережитки політичної роздробленості зберігалися і в XVI ст. у вигляді доль московських князів - братів і племінників великого князя.
Объяснение:
Эпоха камня - период формирования человека и становления основных свойств человеческого бытия.
Каменный век делится на палеолит (древнекаменный век) — начинается 2,5-2 млн. лет назад, который в свою очередь делится на нижний (ранний) палеолит, средний (120-40 тысяч лет назад), верхний (поздний) палеолит (40-12 до н.э).
Переходный от камня к эпохе бронзы этап называется энеолитом (меднокаменный век) - 3 тыс. до н.э. - Весь период истории до появления первых государств и письменности принято именовать первобытно - общинным (употребляется еще термин «доистория»).
В эпоху камня, примерно миллион лет назад, началось заселение человеком территории Казахстана. Природные условия в то время резко отличались от современных, основными представителями фауны Казахстана были такие крупные животные как мамонт, шерстистый носорог, бык-тур, пещерный медведь и др. Климатические условия на протяжении всего каменного века резко менялись. Мамонты и шерстистые носороги были обречены на гибель, возможно, что какую-то роль в этом сыграла и деятельность человека.
В нашей стране выделяют две зоны распространения палеолитических культур: в районе Сары-Арки и хребта Каратау (стоянки Борыказган, Танирказган, Казангап и др.). Орудия труда в основном представлены рубилами различных форм (бифасы - двусторонние, унифасы - односторонние) - они были грубыми и массивными. Но постепенно наблюдается переход к менее массивным и лучше обработанным орудиям - микролитам, В палеолите человек научился пользоваться огнем.
Охота играет ведущую роль в хозяйстве периода палеолита охоты были разнообразны: загон с применением огня, ловчие ямы и т.д. Большой толчок развитие охотничьих орудий получило вследствие вымирания крупных животных, когда объектом .охоты стали мелкие животные, охота на которых с копьем была менее продуктивной. Именно тогда изобрели лук и стрелы. В удобных местах первобытные люди занимались рыбной ловлей с гарпунов и примитивных крючков из кости. Человек также занимался собирательством.