Змінювалися міста, які ставали центрами культури. поліпшувався благоустрій міст. відбулися значні зміни у забудові населених пунктів. у просторих міських будинках, на освітлених вулицях вирувало нове життя . у центрі міст ставили будинки для державних установ, храмів тощо. вулиці вимощували бруківкою, цеглою, освітлювали газовими ліхтарями. у 80-х роках xix ст. у деяких великих містах з’явилися водопроводи (києві, одесі, харкові). на кінець xix ст. майже всі великі міста мали телефонний зв’язок. основним видом міського транспорту стала конка (транспорт з кінною тягою). у 1892 р. у києві почав діяти перший у росії електричний трамвай. усі ці нововведення позитивно впливали на побут міського населення, поліпшували культуру міст. невід’ємною частиною великих міст стали фабрично-заводські околиці з вузькими забрудненими вулицями, майже не освітлюваними вночі, забудовані промисловими підприємствами, , робітничими халупами і бараками. але і тут де-не-де з’являлися нові будівлі — на робітничих окраїнах будували чайні, магазини, корчми тощо. утім село ще довго жило в занепаді і нужді. багато селян покидали села і йшли в місто, де наймалися на роботу. промислові робітники вносили багато нового у традиційний селянський побут народних мас україни. з’явилися нові звичаї робітничої родини. відбувалися деякі зміни і в побуті села. все частіше у заможних селян з’являлися житлові кам’яні будівлі під залізним дахом, на село проникав одяг міського покрою, гумове взуття, швейна машина тощо. у побуті селян дедалі більше було фабричних товарів, змінювався одяг, сімейні відносини. українські народні традиції збереглися у будівництві жител робітничих селищ. поширеною була мазанка — це фактично варіант селянської хати, що мала сіни і кімнату. піч. стіл, підлога і три вікна були традиційними.
Октавиан объявил об окончании гражданских войн и установлении мира в Италии и провинциях. Римляне перестали убивать друг друга. Сенат преподнес Октавиану почетное прозвище Август (по-латински — священный) , которое стало как бы еще одним его именем. Октавиан Август не пожелал называться дикатором, но на деле его власть была огромна. Он постоянно носил звание императора и командовал всеми римскими войсками. Октавиан Август был пожизненным народным трибуном, верховным жрецом, много раз избирался консулом. В его руках находилось управление многими провинциями. Октавиан Август никогда не забывал о судьбе Цезаря. Он создал личную стражу, солдаты которой назывались преторианцами. Их отряды были размещены в Риме и других городах Италии. Они должны были не только охранять императора, но и следить за теми, кто мог принять участие в заговоре против него.
В 133 г. до н. э. Тиберий предложил принять закон о переделе земли: ни одна семья не должна пользоваться более чем тысячью югеров (около 250 га) государственной земли.Между 73 и 71 годами до н. э. группа беглых рабов — первоначально небольшая, примерно из 78 беглых гладиаторов — переросла в сообщество из более чем 120 000[4] мужчин, женщин и детей, относительно безнаказанно перемещавшихся по Италии под руководством нескольких лидеров, в том числе знаменитого гладиатора Спартака. В 49 году до н. э. 15 марта 44 год до н. э.30 год до н.э. по 14 год до н.э. с 133 года до н. э. по 27 год до н. э. Получается 106 лет.
