Кирило-мефодіївці збиралися на квартирах членів братства, обговорювали програмні документи, питання політичного життя, залучали нових членів, налагоджували стосунки з прихильниками національного відродження інших слов'янських народів.
У сфері просвітництва кирило-мефодіївці насамперед переймалися підняттям культурного й освітнього рівня народу, його національної свідомості. Наслідком цього став проект шкільної програми В. Білозерського, який давав можливість зробити її початкову ланку максимально доступною для дітей сільських і міських «низів». Однак реалізувати це не вдалось.
Іншим важливим напрямом громадської роботи члени братства вважали визначення шляхів піднесення економіки України. Із цією метою вони збирали кошти для видання популярних книжок економічного змісту. Зокрема, «братчики» видали «Кишенькову книжку для поміщиків і найкращий видобутий із досвіду б керувати маєтком», написану П. Кулішем. Планували також видати практичний порадник господарям - книжку князя В. Одоєвського «Сільські читання», перекладену з російської мови. У їхніх планах було заснування видавництв, які б забезпечили широкий випуск науково-популярних книжок із корисними порадами для використання їх у найрізноманітніших сферах господарювання. З метою поширення своїх програмних ідей члени братства готували прокламації. Дві з них потрапили до рук жандармів - «До братів українців» та «До братів великоросіян і поляків». Прокламації закликали слов'янські народи до того, щоб кожний «творив окрему республіку (річ посполиту) і правив собою не вкупі з іншими, а тільки щоби кожний з них мав мову, свою літературу і свій окремий громадсько-політичний лад».
Кирило-Мефодіївське братство висунуло політичну ідею створення української держави як складової слов'янської федерації. Воно поклало початок організаційному об'єднанню діячів українського національного руху.Кирило-мефодіївці вперше сформулювали українську національну ідею. Саме від них веде свою історію новий український національний рух. Завдяки братству він вийшов із початкового стану нечітких прагнень і остаточно визначив свою мету та завдання: державна самостійність, соціальне звільнення народу, народовладдя у внутрішньому житті, федералізм у міжнародних відносинах, насамперед зі слов'янами.
2. Встановіть, з якою політичною силою пов’язують масове застосування терору:В) якобінці
8.Вкажіть особу, яка увійшла в історію Франції як Просвітник:А) Вольтер
9. Вищий орган станового представництва у Франції:Г) Генеральні Штати
10. Зазначте відповідність між датами, подіями і їх наслідками:
а) 1805 р. — 1. Аустерліцька битва;
б) 1808 р. — 3. захоплення Іспанії;
в) 1812 р. — 4. Бородинська битва;
г) 1815 р. — 2. битва під Ватерлоо.
11. З`ясуйте відповідність між історичними персонами і подіями:
А) Г.Нельсон — 3. Трафальгарська битва;
Б) Наполеон — 4. конкордат з католицькою церквою;
В) П.Баррас — 2. Термідоріанський режим;
Г) Олександр І — 1. Тільзітський мир.
В германской истории второй половины XIX в. произошло два важнейших события: политическое объединение и превращение Германии в сильнейшую промышленную страну Европы. В то же время мощная Германская империя считала себя обделенной в колониальной сфере.
1.Объединение Германии. Попытка объединить Германию в 1848—1849 гг. оказалась неудачной. В последующие годы стремление к объединению усилилось. Ускорявшееся экономическое развитие требовало образования общегерманского рынка, свободного передвижения товаров и рабочих. Создание мощного государства соответствовало и политическим умонастроениям немецкого населения.
Но на этом пути существовало серьезное препятствие: соперничество между двумя крупнейшими государствами — Пруссией и Австрией. И та, и другая стремились занять господствующее положение в единой стране. Конфликт между ними был неизбежен. Как заявил глава прусского правительства: «Германия слишком тесна для того, чтобы Австрия и Пруссия могли в ней поместиться обе». В экономическом и военном отношениях Пруссия в это время была сильнее своей соперницы.
Объединение Германии произошло в 60 х гг. XIX в. В 1864 г. прусские и австрийские войска напали на Данию и захватили герцогства Шлезвиг и Гольштейн. Оба герцогства, в которых проживало в основном немецкое население, стали совместной прусско-австрийской собственностью. Шлезвигом стала управлять Пруссия, а Гольштейном — Австрия.
Затем в 1866 г. прусские войска на удивление быстро разгромили примерно равную по численности австрийскую армию. Вскоре был заключен мирный договор, по которому Австрия отказалась от притязаний на гегемонию в Германии и уступила Пруссии Гольштейн. После военного поражения в 1867 г. Австрия была преобразована в Австро-Венгерскую империю. Венгрия получила в ней значительные автономные права. Тогда же был создан Северо-германский союз, решающее слово в котором принадлежало Пруссии. Вне его границ находились лишь южные германские земли. Их вхождению в состав союза всячески препятствовала' Франция.
Объединение Германии завершилось в результате победы Пруссии во франко-прусской войне 1870—1871 гг. 18 января 1871 г. в Версале была провозглашена Германская империя. Австрия в состав империи не вошла. Главную роль во всех общегерманских делах стала играть Пруссия. Объединение немецких земель осуществилось «сверху», т. е. правящим классом, а не революцией. Важную роль в разработке прусской политики того времени сыграл глава правительства канцлер Бисмарк, талантливый дипломат и верный слуга монархии и прусского юнкерства.
Подробнее - на -