Великое Герцогство Литва (полное название « великое герцогство Литвы, Росса и самохии»); латиница: Магнус дюcatus Lituania, литовский: Lietuvos Did žioji Kunigaik štyst ésté, Европейское монархическое государство, существовавшее в период с 13 по 1569 год, впоследствии стало составной частью Литовской Федерации Польши до принятия в 1793 году Конституции 53 года, независимость которой была отменена в целях объединения Федерации. Эта страна была создана литовцами, которые являются одним из балтийских языковых племен, родившихся в окштайтии, и перешли к римско - Католическому многобожию. Впоследствии великое герцогство распространило свою территорию на Киевскую землю Росс и другие славянские земли, которые теперь охватывают Литву, Латвию, Украину, Беларусь, а также часть территории Эстонии, Польши, Молдовы и россии. в XV веке территория страны достигла своего пика, став крупнейшей в то время европейской страной. Она представляет собой многонациональное и многоконфессиональное государство, которое характеризуется большим разнообразием языков, религий и культурных традиций.
Скасування кріпацтва та реформи в Україні
Поштовхом до реформ, що відбулися в 60 — 70-х роках XIX ст. в Росії, та Австрії, були передусім воєнні поразки обох країн. Росія програла Кримську війну 1854— 1855 pp. Англії, Франції, Туреччині та Сардинії. Австрія була розбита італійськими і французькими військами у 1859 p., Італією та Пруссією у 1866 р. Загроза внутрішній стабільності з боку селянського руху (в Росії), національно-визвольного руху угорців (в Австрії) примусили імператорів обох держав вдатися до "революції згори" — політичних та економічних перетворень з метою модернізації своїх країн у західноєвропейському дусі. Головними причинами реформ стали нездатність кріпаків через низьку продуктивність праці задовольнити потреби власних і поміщицьких господарств, зубожіння значної частини поміщиків і кріпосних селян, наростання антикріпосницького руху, критика європейською громадськістю царизму за обстоювання кріпосницьких порядків, станового устрою Російської імперії.
Реформи торкнулися різних сфер суспільно-політичного життя (селянська — 1861 p., земська, фінансова — 1864 p., міська — 1870 p., шкільна — 1860—1864 pp., військова — 1864—1874 pp., поліцейська та ін.).
Найважливішою була селянська реформа, яка скасувала кріпосне право в Російській імперії. Умови звільнення селян від кріпосної залежності були викладені в "Положенні 19 лютого", які складалися з Маніфесту від 19 лютого 1861 р. та окремих законодавчих актів ("Положень", "Додаткових правил"). Найважливіше з них — "Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності" — містило загальні умови скасування кріпосного права й визначало правове становище селян, які оголошувалися "вільними сільськими обивателями" і наділялись особистими та майновими правами. Вони могли подавати позови і відповідати в суді, бути представниками сторін, мали право утворювати власні органи самоврядування: обирати волосні правління та волосні суди (на волосних сходах), сільських старост (на сільських сходах). Однак селяни були позбавлені економічної бази для реалізації своєї правоздатності. Лише після викупу своїх наділів вони вважалися "селянами-власниками", а до того — "тимчасово зобов'язаними".
визволення україни почалося під час сталінградської битви (листопад 1942 - лютий 1943), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь срср.
перші населенні пункти україни в східному донбасі були звільнені в грудні 1942 р.
масове ж визволення українських земель почалося в ході курської битви (5 липня - 23 серпня 1943 23 серпня війська степового фронту звільнили харків.
розвиваючи успіх, радянські війська у вересні 1943 р. вийшли до дніпра. у вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за дніпро, на якому німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони ("східний вал"). кульмінацією битви за дніпро було визволення києва від окупантів. сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити київ до "великого жовтня".
ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. за визволення столиці україни понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання героя радянського союзу.
у 1944 р. радянське командування силами чотирьох українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію україни:
- житомирсько-бердичівська операція (грудень 1943 - січень 1944 рр.);
- корсунь-шевченківська операція (січень-лютий 1944 рр.); - рівненсько-луцька операція (січень-лютий 1944 рр.);
- криворізька операція (січень-лютий 1944 рр.); - наступ на півдні. визволення одеси, миколаєва (березень-квітень 1944 рр.);
- визволення криму (квітень-травень 1944 рр.);
- львівсько-сандомирська операція (липень-серпень 1944 27 липня 1944 р. звільнено львів;
- східно-карпатська операція (вересень-жовтень 1944 рр.);