С ижорами и владимировцами
1). Куликовская битва произошла на берегу реки Дон 8 сентября 1380 года. Московский князь Дмитрий Иванович, собрал войско, и стал защищать родную землю от войск хана Мамая. После незначительных сражений, татарский воин Челубей и русский витязь - инок Пересвет сошлись в поединке, в котором оба погибли. После этого началось настоящее сражение. Победа русских войск произошла, из-за военной хитрости. Так как полки князя Владимира Серпуховского и Дмитрия Боброва-Волынского выступили из засады, которая была в окрестной дубраве. Русских воинов в Куликовской битве полягло 20 тысяч, войско хана Мамая, было перебито практически полностью. 2). Победа над Мамаем, придала силы бороться за свою землю, и в будущем освободиться от монголо-татарского ига.
3). Дмитрий Иванович, прозванный Донским за победу в Куликовской битве, по праву считается выдающимся человеком. Он сумел собрать войско, чтобы противостоять татаро-монголам, попытался избавить русскую землю от их нашествий и гнета.Был хороший христианин и построил за время своего правления монастыри - крепости, и белокаменный Кремль в Москве.
Варфоломі́ївська ніч — масове вбивство протестантів-гугенотів католиками у м. Парижі 24.08.1572 (в канун дня св. Варфоломія). Одна з найбільших трагедій в історії європейських релігійних війн.
Масова розправа над гугенотами перекинулася зі столиці у французькі провінції та міста: Леон, Орлеан, Руан, Труа, Тулуза, Бордо тощо. Кількість жертв досі є предметом дискусій: історики наводять цифри від 5 до 30 тис. осіб. Серед загиблих – військовий і політичний вождь «протестантської» партії адмірал Г. де Коліньї де Шатійон.
Варфоломіївська ніч була зорганізована і спровокована королевою-матір’ю Катериною Медічі й наближеними до двору керівниками радикальної «католицької партії» – родиною де Гіз. З цією метою був використаний момент приїзду до м. Париж гугенотського провінційного дворянства на весілля одного з лідерів гугенотів Генріха де Бурбона, короля Наваррського (майбутнього короля Франції Генріха IV) із Маргаритою Валуа, сестрою французького короля Карла IX.
Кривавими репресіями правляча католицька еліта намагалася залякати й знекровити гугенотський рух. Після Варфоломіївської ночі в країні відновилися релігійні війни, в результаті яких міста Півдня й Південного Заходу Франції створили протестантську, незалежну від центральної королівської влади, конфедерацію. З метою припинення релігійних конфліктів Король Генріх IV у 1598 видав Нантський едикт і законодавчо оформив статус протестантів (гугенотів) у Франції, надавши їм свободу віросповідання й громадянські права. 17.10.1685 Людовік ХIV едиктом Фонтенбло скасував Нантський едикт. Протестантизм у Франції було заборонено. Понад 200 тис. гугенотів емігрували до Прусії та Голландії, інші перейшли в католицизм.
Объяснение:
С Владимировцами и Ижорами.