Повоєнна Україна у багатьох важливих відношеннях виявилася дуже відмінною від тієї, якою була раніше. Значно розширились кордони, зросла політична й економічна вага в СРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, вперше за багато століть всі українці опинилися в межах однієї держави.
До цих змін прагнули пристосуватися як українське суспільство, так і радянський режим, отож, кроки, спрямовані на це пристосування, становлять головну тему повоєнної історії України. Величезних збитків від воєнних дій та окупації було завдано господарству республіки - крім пограбованих і виведених з ладу тисяч промислових підприємств, було вщент розорено сільське господарство. Руйнувань та занепадів зазнали міста і села України.
У містах люди змушені були жити у землянках, підвалах, зруйнованих будинках тощо. Перетворено на руїни багато лікарень і шкіл, палаців культур і ВУЗів. Люди не мали необхідної їжі, одягу, взуття, білизни. Здавалось, за таких умов відродження господарства - справа багатьох десятиліть, протягом яких СРСР втратить статус великої держави. Але народ був сповнений рішучості якнайшвидше відродити країну.
Насамперед люди ждали відміни колгоспної системи в її кріпосницько-сталінському варіанті. Ще до завершення німецько-радянської війни розпочалося переведення економіки на виробництво мирної продукції. Значно скорочувалася асигнування на оборонну промисловість. Вони спрямовувалися здебільшого на випуск мирної продукції, на відповідне переобладнання промислових підприємств.
Цілі галузі промисловості, що випускали озброєння та боєприпаси перейшли на виробництво верстатів, сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив. Коштів які змогла виділити держава за тих скрутних часів не вистачало. Певне значення у зв'язку з цим мало матеріально-технічне співробітництво республіки з іншими регіонами країни. Насамперед відбудували паливно-енергетичну базу, залізничний транспорт, машинобудування. На кінець1946 р. переведення економіки на випуск мирної продукції в основному були завершені.
1) Никто не захотел просто так терять свое "имущество".
2) Излишняя бюрократия, которой так же не охота заниматься.
3) Нужно платить пошлину.
4) Отпустить крестьянина - себе убыток.
Вывод: Что бы отпустить крестьянина, нужно быть слишком высокоморальным, и при этом придется действовать себе в минус. Если бы государство упростило процедуру, компенсировало помещикам "отпущенных крестьян", то желающих было бы больше. А так, выгоднее того же крестьянина продать другому помещику.
Думаю поступил бы так же, как и помещики в то время.
Главной особенностью социально-экономического развития России в 1990-е годы была экономическая реформа. Она обеспечила переход от плановой экономики к рыночной, от социализма к капитализму. Переход совершался форсированно, болезненно, трагически. Были разрушены государство (СССР), единый народнохозяйственный комплекс (ЕНХК), военно-промышленный комплекс (ВПК), советское общество, вера народа в «светлое будущее».
Реформа решила несколько задач и три этапа. На первом этапе (1991–1992 гг.) были определены курс, задачи, проведены либерализация цен, малая приватизация, введена свобода торговли. На втором (октябрь 1992 г. – июнь 1994 г.) проведена чековая (ваучерная, большая) приватизация. На третьем (с июня 1994 г.) – денежная приватизация.