Іран та Туреччина ідеально підходять для порівняльного аналізу, оскільки вони були одними з небагатьох мусульманських країн, які пережили епоху європейського імперіалізму як незалежні держави. Модернізація значною мірою була роботою корінних еліт в обох суспільствах. У міжвоєнний період національні еліти в Туреччині та Ірані усвідомлювали схожість між собою, і політика, що проводилася в одній країні, часто впливала на іншу. Мустафа Кемаль Ататюрк в Туреччині та Реза Шах Пахлаві в Ірані намагалися сприяти соціально-економічній модернізації у відповідних країнах, наслідуючи Захід. Хоча Ататюрк виправдовував авторитарне правління тимчасовим явищем, називаючи його періодом «опіки», після якого Туреччина здійснить перехід до повноцінної демократії, але, схоже, Реза Шах хвилювався з цього приводу. Після Другої світової війни політичні траєкторії двох країн розійшлися. Туреччина стала «військовою демократією», тоді як Іраном правили спочатку самодержавна монархія, а потім ісламська теократія. В останні роки, здається, Туреччина та Іран схожі і розхожі. З одного боку, ідеологічні основи військового кемалізму та ісламізму опіки, відповідно, все частіше обговорюються та ставляться під сумнів у кожній країні. Однак, поки Туреччина переживає процес демократизації та демілітаризації, теократія в Ірані перетворюється на більш мілітаризований режим, при цьому Революційні гвардії здійснюють посилений контроль як над економікою, так і за політикою.
Основні спільні риси розвитку:
1) Постійна відсіч потенційним претендентам, які зазіхали на їх територіальну цілісність та суверенітет;
2) Модернізаційні процеси, однак із різними результатами та наслідками;
3) Іран, вслід та за прикладом Туреччини проводить ряд реформ: судову, земельну та фінансову;
4) Адаптація елементів західного (про європейського зразка).
Відповідь:
Османська імперія, спробувавши завоювати Кавказ під час першої світової війни, зазнала невдачі. Виявилася неспроможною вона і зупинити наступ військ Антанти в Месопотамії, Палестині та Сирії. Тому 30 жовтня 1918 р. країна капітулювала, підписавши з державами Антанти Мудроське перемир'я, умови якого були досить несприятливі для неї. Переможці не тільки розчленували Османську імперію, захопивши її колишні арабські володіння, а й залишили за собою право окупувати будь-яку частину турецької території. Армія була демобілізована, а військові арсенали передавалися військам Антанти.
Пояснення:
ТАК!
1) Постійна відсіч потенційним претендентам, які зазіхали на їх територіальну цілісність та суверенітет;
2) Модернізаційні процеси, однак із різними результатами та наслідками;
3) Іран, вслід та за прикладом Туреччини проводить ряд реформ: судову, земельну та фінансову;
4) Адаптація елементів західного (про європейського зразка).
бухар жырау наиболее известен как певец и советник хана среднего жуза абылая. в своих песнях-толгау акын касался всех актуальных вопросов своего времени и пытался на них ответить. в «годы великого бедствия» (каз. ақтабан шұбырынды), нашествия джунгаров, бухар жырау постоянно призывал к объединению — созданию крупного объединённого казахского ханства. он возлагал большие надежды на абылай хана, одобрял и поддерживал его политику (например, в стихотворениях[5] «благопожелание», «абылай, ты в 11 лет», «когда я тебя увидел», «безмятежно спишь, хан мой» и других). в то же время, говоря об отношении хана к народу, он обличал его деспотичность, алчность, требовал внимания к народа («я говорю», «позаботься о своём народе» и другие стихотворения). он указывал на необходимость мира с россией («при хане абылае» и другие). во многих своих толгау поэт поднимает морально-этические проблемы о взаимоотношениях людей и другого мира, о будущем («если не отвечу хану», «через 12 месяцев вернётся лето»