Своїм основним внутріполітичним завданням уряд де голля вважав досягнення соціального консенсусу між різними верствами французького суспільства. побоювання частини електорату, що п'ята республіка сповзе до тоталітарної диктатури чи військово-авторитарного режиму, виявилися даремними. відновлюючи авторитет держави, де голль гарантував демократичні свободи і поважав їх. він був переконаним республіканцем. глибоко засвоїв, попри авторитарний стиль правління, основний принцип демократії: держава сильна довір'ям народу. будучи переконаним захисником існуючого порядку, основаного на приватній власності та ринковій економіці, він водночас не вважав гроші єдиним мірилом цінностей у стосунках між людьми та соціальними верствами. цивільну владу ставив вище військової. стабілізація політичного режиму сприяла економічному розвиткові. за перші десять років існування п'ятої республіки (1958—1968) виробництво промислової продукції виросло на 60 %, його щорічний приріст становив 5,7 %. за валовим виробництвом продукції франція обійшла ію. відбулися значні структурні зміни. у промисловості широко застосовувалася автоматизація, електронно-обчислювальна техніка, конвеєрне виробництво. коштом держави була створена атомна та ракетна промисловість. велика увага приділялася житловому будівництву. новітні галузі стали визначати обличчя французької економіки. якщо в період четвертої республіки капітали з країни тікали за кордон, то тепер вони посилено інвестувалися всередині країни. характерною особливістю франції була наявність великої кількості дрібних підприємств. на 84 % усіх підприємств кількість зайнятих не перевищувала 5 чол. щоб уникнути енергетичних труднощів, здійснювалося будівництво аес. значна увага приділялася сільському господарству — традиційно важливій галузі економіки, в тому числі і в експортному плані. щоб підвищити товарність сільськогосподарського виробництва, де голль пішов на ліквідацію (шляхом викупу державою) 800 тис. дрібних селянських господарств. унаслідок цього значно збільшилися земельні володіння селян, зросла їхня товарність. індустріалізація праці в сільському господарстві до кількості працюючих на 25 %. якщо в соціальному складі населення особливих змін не відбулося (робітничий клас — 9 млн., дрібна буржуазія — 5 то у структурі найманої робочої сили простежувалися значні зрушення. зокрема, кількість працівників розумової праці з 1954 по 1968 р. збільшилася від 1 до 3 млн. чол. пробним каменем зовнішньої політики п'ятої республіки стала проблема алжиру. надії колоніалістів виявилися марними. де голль і раніше розумів, що наміри утримати алжир — не що інше як ілюзія, і в 1959 р. вперше заявив: ''алжир— алжирський". алжир не був рядовою колоніальною проблемою франції. у цій колонії проживало понад 1 млн. французів. усі вони після проголошення незалежності алжиру змушені були повернутися до франції. а тому рішення де голля викликало негативну реакцію в частини французького суспільства. у відповідь колоніалісти вчинили заколот і спробували захопити владу в алжирі. де голль діяв рішуче. у квітні i960 р. він направив до алжиру надійні війська і виступ було придушено. остаточно проблема вирішилась у 1962 p., коли після переговорів в евіані французька сторона визнала незалежність алжиру. частина армійських офіцерів, травмована крахом "французького алжиру", пішла в підпілля і створила таємну військову організацію оас, яка почала діяти терору. оас організувала кілька замахів на де голля. шарль де голль з цього приводу цілком серйозно констатував: "у чині лейтенанта в першу світову війну і полковника в другу ніколи так близько не спілкувався зі смертю, як за часів президентства". зовнішній політиці де голль здійснював незалежний курс. практичні заходи у цьому плані — вихід франції з нато в 1966—1967 pp. (членом цієї організації франція стала ще в 1949 ліквідація військових баз альянсу на її території, визнання у 1959 р. кордону по одеру — нейсе, комуністичного китаю — у 1964 p., негативне ставлення до американської агресії у в'єтнамі. налагодження співробітництва з срср та іншими країнами комуністичного блоку захід, особливо сша та ія, сприйняли більш ніж прохолодно. таким чином, внутрішній політиці консенсусу відповідала незалежна зовнішня політика, політика підтримки нормальних стосунків з усіма, насамперед із сусі. а це означало, що відхід на розумну відстань від атлантичної солідарності компенсувався активізацією самостійної європейської та азійської політики франції. дуже показовою у цьому плані була діяльність французької республіки, спрямована на остаточне примирення з німеччиною, ліквідацію клімату недоброзичливості та підозрінь, який понад триста років визначав вектор франко-німецьких стосунків. єлісейський договір 1963 p., що його підписали де голль і аденауер, остаточно "поклав край 400 рокам ворожнечі та конфліктів " між обома
КРЕЩЕНИЕ РУСИ В далекие доисторические времена славяне поклонялись языческим богам, но в конце первого тысячелетия на Руси распространяется христианство. Старинные рукописи, в которых говорится о важнейших фактах истории, или древние летописи, свидетельствуют о том, что 988 год — это год крещения Руси. В Киеве на высокой горе на берегу Днепра установлен памятник князю Владимиру, во времена княжения которого состоялось крещение Руси. Владимира народ называл Святителем, от слова «святой», потому что с его согласия славяне приобщились к новой религии, приняли христианство. Крещение Руси было важнейшим событием в истории славян, оно имело большое прогрессивное значение для развития государства, культуры, духовной жизни народа. Русская Православная церковь несла людям идеи добра, справедливости, миролюбия, благородства и вела борьбу с насилием, жестокостью и злом. Через десять столетий, в 1988 году, русские люди и христиане всех стран торжественно отпраздновали тысячелетие крещения Руси. В Москву съехались представители всех христианских церквей мира, делегации различных религий и религиозных объединений, общественных организаций, посланцы более чем ста стран. Русская Православная церковь принимала высоких гостей в Троице-Сергиевой лавре под Москвой. Здесь состоялся торжественный Собор — юбилейные выступления священнослужителей, посвященные тысячелетию крещения Руси. Об этих необыкновенных торжествах возвестил колокольный звон, его волнующая мелодия не затихала над Москвой и ее окрестностями в течение двух дней — одиннадцатого и двенадцатого июня тысяча девятьсот восемьдесят восьмого года.
До середины X века на территории русских княжеств большинство населения считалось язычниками. Славяне верил в вечность и равновесии между двумя высшими началами, которые на нынешний лад больше напоминают «добро» и «зло». Язычество не позволяло объединить все княжества за счёт единой идеи. Князь Владимир, победив своих братьев в междоусобной войне, принял решение – крестить Русь, что позволило бы идейно объединить все земли. На самом деле к тому моменту многие славяне уже прониклись Христианством благодаря купцам и воинам, бывавшим на Руси. Оставалось лишь сделать официальный шаг – закрепить религию на государственном уровне. «В каком году было крещение Руси?», - это очень важный вопрос, который задают в школе, вставляют в различные исторические тесты. ответ Вы уже знаете – крещение Руси произошло в 988 году нашей эры. Незадолго до крещения Руси принял новую веру Владимир, сделал он это в 988 году в греческом городе Корсунь на полуострове Крым. После возвращения князь Владимир начал внедрять веру по всему государству: были крещены приближенные князя, воины дружины, торговцы и бояре. Стоит отметить, что Владимир выбирал между православием и католицизмом, но второе направление подразумевало власть церкви над светской жизнью, и выбор был сделан в пользу первого.
