Центральное место в доме занимала печь. В избе, где печь топили «по–черному», потолка не было: дым выходил в окошко под самой крышей. Такие крестьянские избы назывались курными. Печь с трубой и изба с потолком были только у богатых. В курной избе все стены были черные, закопченные. Оказывается, такие закопченные стены дольше не гниют, изба могла служить сотню лет, да и дров печь без трубы «съедала» меньше.
Печь в крестьянском доме ставили на опечек– фундамент из бревен. Внутри выкладывали под – днище, где горели дрова и готовили пищу. Верхняя часть печи называлась сводом, отверстие – устьем. Печь занимала почти четвертую часть крестьянской избы. От расположения печи зависела внутренняя планировка избы: даже поговорка возникла – «Плясать от печки». Печь ставили в одном из углов, справа или слева от входа, но так, чтобы она была хорошо освещена. Расположение устья печи относительно двери зависело от климата. В местностях с теплым климатом печь ставили устьем к входу, в районах с суровым климатом – устьем к стене.
У печи был обязательно шесток, где стояли горшки. На него сгребали угли. Под шестком в нише хранили инвентарь, лучину, а зимой… там жили куры. Были и маленькие ниши для хранения хозяйственных мелочей, сушки рукавиц. Здесь был шкаф для хранения кухонной посуды – посудник.
Другой угол – около двери и напротив окна – был мужским. Здесь стояла лавка, на которой хозяин работал, а иногда и спал. Под лавкой хранили крестьянское добро. А на стене висела конская сбруя, одежда и принадлежности для работы. Угол этот, как и стоявшую здесь лавку, называли коник: на лавке делали узоры в виде конской головы.
Между печью и боковой стеной под потолком настилали полати, где спали дети, хранили имущество, сушили лук, горох. В крестьянском доме все было продумано до мелочей. Специальное железное кольцо вставлялось в центральную балку потолка избы – матицу, к нему крепилась детская люлька. Крестьянка, сидя за работой на лавке, вставляла ногу в петлю люльки и качала ее. Чтобы не было пожара, там, где горела лучина, обязательно на полу ставили ящик с землей, куда летели искры.
Главным углом крестьянского дома был красный угол: здесь висела особая полочка с иконами – божница, под ней стоял обеденный стол. Это почетное место в крестьянской избе всегда располагалось по диагонали от печи. Входивший в избу человек обязательно устремлял взгляд в этот угол, снимал шапку, крестился и низко кланялся иконам. И только потом здоровался
Мебель была самодельная, деревянная, нехитрой конструкции: стол в красном углу размером по числу едоков, лавки, прибитые к стенам, переносные скамьи, сундуки. В сундуках хранилось добро, поэтому в нескольких местах их обивали железными полосами, закрывали на замки. Чем больше сундуков было в доме, тем богаче считалась крестьянская семья.
Мебель была самодельная, деревянная, нехитрой конструкции: стол в красном углу размером по числу едоков, лавки, прибитые к стенам, переносные скамьи, сундуки. В сундуках хранилось добро, поэтому в нескольких местах их обивали железными полосами, закрывали на замки. Чем больше сундуков было в доме, тем богаче считалась крестьянская семья.
Объяснение:
(Освіта)В цей час засновано школи при Ніжинському, Лубенському, Чернігівському, Полтавському, Переяславському, Прилуцькому і Миргородському полках. На 1099 поселень їх було 866, у новостворених Чернігівському, Городненському та Сосницькому повітах працювали 134 школи, тобто одна школа на 746 учнів. Після Берестейської унії на зразок Львівської братської було засновано Стрятинську, Луцьку, Кам'янську, Пинську та інші школи, в яких головна увага приділялася вивченню грецької мови, тому ці фшколи називали "грецькими". Гетьман Сагайдачний заповів спеціальні кошти на утримання вчителів грецької мови у Львівській та Київській школах.
(Архітектура)В українській архітектурі XVI - I пол. XVII ст. важливе місце займало оборонне будівництво. Часто використовувалася традиційна фортифікаційна система з земляними валами, глибокими ровами та дерев'яними стінами, якщо іншого матеріалу не було. Але водночас будуються фортеці, над спорудженням яких на за польської корони працюють іноземні спеціалісти. Гійом Левассер де Боплан у 1635 р. проектував замок в Кременчуці та фортецю Кодак на Дніпрі. В цей же час в різних місцевостях України будувались замки й укріплення. Кам'яні замки здебільшого споруджувались на Правобережжі, насамперед на Поділлі і Волині, а також у Східній Галичині, на Північній Буковині і Закарпатті. Як фортеці часто будувались й культові споруди - церкви і монастирі. Архітектори України вміло поєднували в будівництві український національний стиль з кращими надбаннями європейського ренесансу. Так було збудовано такі прекрасні споруди, як будинок активного діяча Львівського братства купця Костянтина Корнякта (1580). Вежа Корнякта (1588), каплиця Трьох святителів (1578) і Успенська церква (1598-1630) вкупі створюють унікальний ансамбль на Руській вулиці у Львові. Значну кількість храмів на території Лівобережної України зведено на честь козацьких перемог, зокрема Микольський собор у Ніжині (1668 р.), Вознесенський собор у Переяславі (1696 - 1700 рр.), Катеринська церква у Чернігові (1715 р.) та ін.
(мистецтво)
В іконі XVI - I пол. XVII ст. образ людини набув більшої життєвої активності й міцнішого зв'язку з сучасністю. Взірцем втілення нового розуміння людини є "Пантократор з апостолами". У багатьох іконах помітне тяжіння авторів до відображення життєвих прототипів: євангелісти з домажирських царських врат, народний стафаж в іконах з села Вишеньки "Різдво Марії", "Євангелісти" (близько 1576 р., с. Кам'янка-Бузька).Оригінальним національним явищем стали народні ікони — так звані Козацькі Покрови, на яких зображували козаків, старшин, гетьманів. Естетичні уявлення українців найповніше виявились у народному малярстві — популярних картинах "Козак Мамай", "Козак-бандурист", що відображають ідеал вільної людини, яка понад усе цінує свободу.Непересічне значення у розвитку вітчизняної музичної культури належить Києво-Могилянській академії. Тут діяли професійний хор і оркестр. В академії здобули музичну освіту Максим Березовський (1745 - 1777 рр.) та Артемій Ведель (1767 - 1808 рр.).
это краткое изложение
царь берендей жил со своей женой и хотел детей но вдруг его позвали в служебную часть.как то раз он отдыхал и решил напиться водой но вдруг его схватил кто то и сказал принеси любого ребенка и я отстану он нашел его и стали они поживать . но вдруг сын иван царевич встретил красавицу марью и ее папа был кощей бессмертный . ему он сказал чтобы выполнял разные и он не выполнил 1 и поскакал с марьей . они стали поживать но наткнулись на город . он зашел в него и марья сказала можешь сладких детей не целовать а то я умру . но иван не удержался и при входе поцеловал девочку . марья умерла и превратилась в синий цветок один мужчина взял ее и возродил . иван извинился и марья его простила они поехали к отцу и устроили свадьбу .