Асси́рія — стародавня семітська держава у північній Месопотамії у ІІ — І тисячолітті до н. е. Столицею Ассирії було місто Ашшур, пізніше — Дур-Шаррукін, Кальху, Ніневія. Завдяки вигідному розташуванню та вправній армії, Ассирія була найсильнішою державою Стародавнього Сходу, що змагалась із Вавилонією. Ассирією в стародавні часи називали північну частину Дворіччя. Спочатку Ассирія була невеликою державою, тому її неодноразово підкорювали сильніші сусіди. Це спонукало країну до створення потужної боєздатної армії. Армія Ассирії складалася з колісничних, кіннотників та піхотинців. Кіннота у взаємодії з бойовими колісницями завдавала блискавичних і несподіваних ударів по ворогу. Центром держави було місто Ашшур, засноване семітським племенем аккадського походження серед місцевого субарейського населення. Процес асиміляції тривав століттями і довгий час неселення Ашшуру було лише семітським острівцем серед субарійців та хуритів. Навіть Ніневія була первісно хуритським містом. Тож говорячи про так званий староассирійський період слід розуміти, що фактично Ассирії як країни в той час ще не існувало, а було лише місто-держава Ашшур, з якого пізніше виросла Ассирія. Історію Ассирії традиційно поділяють на три історичні відрізки:
староассирійський (XX—XVI століття до н. е.)
середньоассирійський (XV—XI століття до н. е.)
новоассирійський (X—VII століття до н. е.)
Часом ці відрізки називають царствами старо-, середньо- та новоассирійським відповідно, хоч цей термін щодо староассирійського періоду є завідомо невірним. Основою періодизації є не лінгвістичні дані щодо розвитку ассирійського діалекту аккадської мови.
Работая в мастерской Пелопоннесского мастера Агелада, Фидий в совершенстве овладел искусством бронзового литья.
Афина - "Лемниянка" (бронзовая скульптура ок. 450 года до н. э. ) предстает не как дева-воительница, грозная дочь Зевса, а уже как покровительница искусств и домашнего очага, державшая свой шлем в руке, но еще не оставившая копья. Лемниянка, стоящая на открытом месте, женственна, подвижна; поворот ее головы, свободное движение рук создают впечатление гибкой живой фигуры. Особенно замечательна ее голова с мягким овалом и со свободной трактовкой волнистых волос, перехваченных лентой. Ее лицо светиться добротой и покоем.
По описаниям современников, Фидий не стремился передавать порыв, бурное движение. Его статуи построены на строгой уравновешенности всех частей тела, величавы, полны божественного спокойствия, одухотворенности и доброжелательства к людям.
Недаром греки называли его "творцом богов" по богатству и разносторонности Фидия можно сопоставить с величайшими мастерами эпохи Возрождения. Он пробовал свои силы в различных видах скульптуры, и ему в равной мере были подвластны любые материалы.
КОНСУЛ (лат. consul), должностное лицо, назначенное в качестве постоянного представителя в каком-либо городе или районе другого государства для защиты юридических и экономических интересов своего государства и его граждан (защита прав и интересов граждан, выдача паспортов и виз, ведение актов гражданского состояния, осуществление нотариальных функций, легализация документов и т. п.) . ДИКТАТОР — в Древнем Риме (в республиканское время) высший экстраординарный магистрат, назначавшийся в случае крайней внешней или внутренней опасности, когда требовалось возродить царское единоначало ВЕТО (от лат. veto — запрещаю) , в государственном праве акт, приостанавливающий или не допускающий вступления в силу другого акта. ЛЕГИОН, в древнерусском счете 100 тыс. ЛЕГИОН (лат. legio, род. п. legionis), (лат. legio, род. падеж legionis, от lego - собираю, набираю) — основная организационная единица в армии Древнего Рима. ПОНТИФИКИ (от лат. pontifices, ед. ч. pontifex) — в Древнем Риме члены жреческой коллегии, ведавшей общегосударственными религиозными обрядами и вопросами сакрального права, а также составлением и исправлением календаря, списков консулов с ежегодными записями событий. АВГУРЫ (лат. augures), в Древнем Риме древнейшая коллегия жрецов-птицегадателей, толковавшая волю богов главным образом на основании гадания по птицам (ауспиций, которые, если их проводили авгуры, назывались аугуриями) . ФЕЦИАЛЫ (лат. fetiales), в Др. Риме жреческая коллегия, отправлявшая священные обряды при объявлении войны и заключении мира.
Столицею Ассирії було місто Ашшур, пізніше — Дур-Шаррукін, Кальху, Ніневія.
Завдяки вигідному розташуванню та вправній армії, Ассирія була найсильнішою державою Стародавнього Сходу, що змагалась із Вавилонією. Ассирією в стародавні часи називали північну частину Дворіччя. Спочатку Ассирія була невеликою державою, тому її неодноразово підкорювали сильніші сусіди. Це спонукало країну до створення потужної боєздатної армії.
Армія Ассирії складалася з колісничних, кіннотників та піхотинців. Кіннота у взаємодії з бойовими колісницями завдавала блискавичних і несподіваних ударів по ворогу.
Центром держави було місто Ашшур, засноване семітським племенем аккадського походження серед місцевого субарейського населення. Процес асиміляції тривав століттями і довгий час неселення Ашшуру було лише семітським острівцем серед субарійців та хуритів. Навіть Ніневія була первісно хуритським містом. Тож говорячи про так званий староассирійський період слід розуміти, що фактично Ассирії як країни в той час ще не існувало, а було лише місто-держава Ашшур, з якого пізніше виросла Ассирія.
Історію Ассирії традиційно поділяють на три історичні відрізки:
староассирійський (XX—XVI століття до н. е.)
середньоассирійський (XV—XI століття до н. е.)
новоассирійський (X—VII століття до н. е.)
Часом ці відрізки називають царствами старо-, середньо- та новоассирійським відповідно, хоч цей термін щодо староассирійського періоду є завідомо невірним. Основою періодизації є не лінгвістичні дані щодо розвитку ассирійського діалекту аккадської мови.