Після смерті свого батька, короля Юрія I Львовича, правив Галицько-Волинською державою разом зі своїм братом Левом II. Уперше згадується 1315 року в грамоті краківського князя Владислава I Локетека. А в грамоті 1316 року Андрій і Лев Юрійовичі називають себе королями Руської землі — Галичини й Волині. Історики (зокрема, Михайло Грушевський) припускають, що від батька Андрій отримав Волинь, а Лев — Галицьку землю. У пізньому литовсько-руському літописі 16 століття Лева, проте, названо луцьким князем.
Андрій і Лев Юрійовичі у 1316 році брали участь у боротьбі краківського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв'язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов'янські землі від їхніх набігів, і з Литвою. Збереглася грамота Андрія Юрійовича з печаткою, де він титулував себе королем Галичини та Володимирії. Загинув одночасно з Левом ІІ Юрійовичем (1323), на думку деяких істориків — у боротьбі з монголо-татарами, інших — з литовцями, захищаючи від них Підляшшя. Литовсько-руські літописи XVI століття розповідають, ніби Андрій і Лев Юрійовичі (названі Володимиром Волинським і Левом Луцьким[джерело?]) загинули у війні з великим князем литовським Гедиміном. Натомість Локетек у листі 1323 року до Папи Івана XXII писав, що ці князі, що були захистом Польщі від татар, нещодавно загинули, ймовірно, у боротьбі з Золотою Ордою.
Після смерті Андрія Юрійовича пряма лінія нащадків Романа Великого майже припинилася. Деякий час номінально правив Володимир Львович, приблизно до кінця 1324 — початку 1325 років[3]. Потім на галицько-волинський престол було за мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв ім'я Юрія ІІ. Таким чином перервалась династія українських королів Романовичів.
У короля Андрія була дочка Ганна-Буче, яка стала дружиною короля Русі Дмитра-Любарта.
Объяснение:
Освобождение Беларуси в 1943—1944 гг. События и люди
Рассматриваются основные события, происходившие на территории нынешней Республики Беларусь в конце 1943— январе— августе 1944 гг., связанные с освобождением Белорусской ССР от немецко-фашистских захватчиков. Представлены сведения о руководящем составе медицинской службы фронтовых и армейских объединений, принимавших участие в организации медицинского обеспечения операций 1-го Прибалтийского и Белорусских фронтов. Дана характеристика результатов деятельности медицинской службы указанных фронтов
Максим Кривоніс (Перебийте) - відіграв велику роль у битвах під Жовтими Водами, Корсунем, звільненням Чернігівщини, Поділля. Він помер від чуми в 1648 році під час облоги міста Замостя.
Іван Богун - відзначився в битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, у боях під Вінницею навесні 1651 p.; особливо важливу роль Богун відіграв у битві під Берестечком, коли йому вдалося вивести з оточення значну частину козаків. Також відзначився у обороні Умані в 1655 році та у битві під Охматовом. І. Богун був одним із найпослідовніших прибічників ідеї незалежності України. Його розстріляли поляки в лютому 1664 р. біля міста Новгород-Сіверського.
Іван Золотаренко брав активну участь у боях у Білорусії 1654-1655 рр., допоміг російським військам завоювати Смоленськ, був призначений наказним гетьманом — командуючим військами, які діяли в білоруському напрямі. Його вбили пострілом із засідки в 1656 р.
Михайло (Станіслав) Кричевський — 1647 році звільнив Б. Хмельницького з ув’язнення. 1648 році на чолі реєстрових козаків приєднався до У 1649 року у битві під Лоєвим зупинив просування литовського війська гетьмана Януша Радзивілла в Україну. Тяжко поранений Кричевський був узятий у полон, він заподіяв собі смерть.
Данило Нечай – активний учасник подій 1648-1649 рр. Учасник Молдавського походу 1650 р. Під час нападу М.Калиновського на Поділля у 1651 р. організував оборону, Загинув у с. Красному на Вінничині.
Станіслав Мрозовицький - брав участь в битві під Пилявцями, керував кіннотою під Збаражем, де загинув у бою. Герой історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку, ти Славний козаче», в якій відображено його подвиги в боротьбі проти татарів, мужність і героїчну смерть.
Мартин Небаба – учасник подій 1648-1649 рр. Противник укладання Зборівського договору. Очолив похід на Литву, загинув у 1651 р., обороняючи переправу поблизу Лоєва від війська Януша Радзивілла.
Іван Виговський - генеральний писар, разом з Богданом Хмельницьким потрапив в полон в 1651 р. Займався розробкою і був присутнім при укладанні Зборівського та Білоцерківського договорів.