Відповідь:
Данило галицький- найвидатніший політик , дипломат і воєначальник
Галицько-Волинської держави.
Данило Галицький відзначився насамперед як великий дипломат.
Насамперед він визначився дипломатичними зв'язками.
По-перше він відзначився зв'язками з Папою Римським який у 1253 коронував Данила і офіційно проголосив Королем Галицько-Волинського князівства.
По-друге Данило Галицький намагався нав'язати тісні стосунки з іншими сусідами, зокрема Австрією, підтримував контакти з польськими князями, проводив досить вдалу політику з литовськими князями, внаслідок якої Литва на короткий час опинилася під владою сина Данила — Шварна.
І по-третє для ведення дипломатичних переговорів до чужоземних володарів висилалися спеціальні посольства, які інколи очолювали самі князі. Для здійснення дипломатичних місій активно використовували бояр, купців, духовних осіб. Для посольств від іноземних дворів влаштовувались урочисті прийоми в княжому Києві або в столицях галицько-волинських князів — Володимирі та Галичі. Для них виступали співаки та музиканти, проводилися лицарські турніри. За часів Данила Галицького в дипломатії панувала властива західним королівським дворам латинська мова.
Пояснення:
Коли і як утворилися «варварські королівства»? 2. Назвіть і покажіть на карті «варварські королівства». 3. Що таке монархія? Яку монархію називають теократичною? 4. Робота в парах. Обговоріть, які риси були притаманні державності імперії Карла Великого. 5. Покажіть на карті території, завойовані Карлом Великим. 6. Що таке феодалізм? 7. Як і коли в середньовічній Європі встановилася феодальна роздробленість?
1. Ранньосередньовічне королівство. Середньовічна імперія. Початок Середніх віків відзначився тим, що в Європі утворилися нові форми державності. Свій початок, як ви вже знаєте, вони беруть із союзів германських племен, що рушили на завоювання Західної Римської імперії. Зруйнувавши імперію та підкоривши її територію й населення (за підрахунками вчених, завойовники складали близько 5 % від місцевого населення), вожді племен опинилися перед проблемою управління цими територіями. Існуюча в них раніше система влади виявилася непридатною, а римська фактично була знищена й відродитися вже не могла. До того ж вожді зустрічали опір одноплемінників, які не могли зрозуміти, чому руйнуються старі традиції племінної влади
Возрождения (XVI в.), когда складывалось представление о европейской истории как истории, состоящей из трех эпох: Античности, Средневековья и наступающего Нового времени. Началом Нового времени современные историки считают разные даты: открытие Америка в 1492 г., начало Реформации в 1517 г., Английская буржуазная революция 1640-1649 гг. В отечественной исторической науке сложилась традиция считать началом Нового времени Английскую буржуазную революцию, а окончанием - Первую мировую войну (1914-1918 гг.).
Основным социально-экономическим содержанием истории Нового времени являлся процесс отмирания феодальных отношений, типичных для средневековой Европы, и утверждения буржуазных отношений. В политическом плане социально-экономические изменения получали закрепление в ходе буржуазных революций. Важнейшими из них являлись Английская буржуазная революция середины XVII столетия, Великая Французская революция конца XVIII столетия, общеевропейская революция 1849 г.
Существенное влияние на Европу оказала Американская революция, проходившая в форме войны за независимость британских колоний от Великобритании в 1775-1783 гг. Ее результатом стало образование Соединенных Штатов Америки и принятие самой прогрессивной на то время Конституции (1787г.), закрепившей республиканскую форму правления, а затем личные и политические права белого населения в США (Билль о правах 1791 г.). Культура белого населения США являлась своего рода «дочерней» по отношению к культуре Западной Европы, хотя и имела свои национальные особенности.
На протяжении Нового времени во всех западноевропейских странах, хотя и с разной скоростью, шел процесс становления гражданского общества и правового государства. Под гражданским обществом понимается совокупность общественных институтов, которые создаются и используются гражданами независимо от государства. В эпоху Нового времени гражданское общество часто противостояло государству, существовавшего в форме абсолютной (неограниченной) монархии. Процесс становления правового государства был в эту эпоху процессом ограничения монархической власти и утверждения принципа, согласно которому закон является равным и обязательным для всех.
Важнейшей чертой Нового времени стал промышленный переворот – переход от мануфактурного к машинному производству. Переворот положил начало индустриализации - созданию крупного машинного производства во всех отраслях экономики. В результате в Европе происходил переход от общества аграрного типа к индустриальному обществу.
Уже в XVII веке Европа переживает научную революцию, устранившую религию из сферы науки. В последующие столетия развитие науки и техники идет все убыстряющимися темпами. Этот процесс опирается на быстрый рост грамотности населения и развитие системы образования, которая охватывает все более широкие слои населения.
В духовной сфере в эпоху Нового времени нарастал процесс секуляризация (от лат. saecularis – мирской, светский), т.е. постепенное освобождение жизни общества от влияния церкви.
В сфере художественной культуры характерной чертой становятся более быстрые темпы формирования различных художественных стилей, которые часто сосуществуют и имеют выраженные национальные черты.
Все эти связанные между собой процессы создавали новую культурную среду, отличную от эпохи Средневековья. Таким образом, Новое время – это эпоха длительного и сложного процесса модернизации, охватившей все области жизни западноевропейской цивилизации. Вместе с тем каждый век этой эпохи имеет свою специфику, свое историческое лицо.