Відповідь:
Актуальність. 700-річчя османської державності (1299-1999) - подія, зазначена ООН і по-різному зустрінутий громадськістю та вченими різних країн. Залишимо осторонь гострі політичні оцінки і ретроспекції тенденційного характеру, які в надлишку з'явилися в зв'язку з цим - умовної - датою. Європа ще не охолола від Хрестових походів, як зі Сходу потягнуло обпалюючим жаром нових воєн. Спочатку біля кордонів втомленою Візантії, а потім і далі - на курних дорогах Балкан, протоптаних хрестоносцями, з'явилися мовчазні смагляві вершники. У другій половині XIII - на початку XIV ст. на півострові Мала Азія, або інакше в Анатолії, почала складатися нова держава - Османська імперія. Її становлення, як вся специфіка цивілізаційного типу, була безпосередньо пов'язана з військово-міграційними процесами. Суть справи в тому, що друга (після сельджуків) хвиля переселення тюркського етносу в Малу Азію з далеких просторів Центральної Азії була ініційована потужним тиском татаро-монгольського
Пояснення:
Революція 1905—1907 в Україні — перша загальнонародна демократична революція, котру традиційно називають першою російською революцією; найбільш активними її учасниками на території українських земель стали проросійськи налаштовані політичні сили. Політичними факторами стали:
архаїчність державного управління у формі самодержавства;
недоліки державної «бюрократичної машини»;
поглиблення «кризи еліт»;
відсутність політичних свобод для підданих імперії.
Економічними чинниками революції були:
наявність залишків кріпосництва на селі;
необхідність зміни форм селянського землекористування;
економічна криза 1900–03 та ін.
Причинами соціально-психологічного характеру стали:
посилення протистояння між працею і капіталом;
селянськими товарними і технологічно застарілими поміщицькими господарствами;
протиріччя між центром та окраїнами, державним централізмом та місцевим патріотизмом;
зростання національної самосвідомості окраїн і національних рухів, революційний романтизм, психологічне піднесення.
Важливим зовнішньополітичним чинником стала поразка імперії Романових в російсько-японській війні 1904—1905.
Объяснение:
Образование и развитие древнерусского государства в 9 начале века происходило на основе предпосылок: происходил распад родоплеменных связей и развитие нового производства, возникли феодальные отношения, возникли классовые противоречия и принуждения.
В славянских племенах формировался господствующий слой, который основывался на военной знати киевских князей, то есть с дружиной. Так что в 9 веке дружина имела ведущее положение в обществе. В том же 9 веке в Восточной Европе сформировались два этнополитических объединения, которые стали основой государства. Поляне объединились и центром их объединения был Киев.
Также объединились славяне, кривичи, финноязычные племена, которые объединились у озера Ильмень, центром их был Новгород.
В середине 9 века здесь, в Новгороде, стал править Рюрик в период с 862 по 879 годы. Так, 862 году считается образовалось Древнерусское государство, хотя это справедливо лишь от части, потому что Олег сделал здесь гораздо больше - он собрал огромное войско в 907 году из славян и финнов, предпринял поход на Царьград.
Однако, первые упоминания о Руси были зафиксированы в 811-821 годах в «Баварском хронографе». Правда, в этом хронографе русские названы народом в составе хазар. В 9 веке Русь была все-таки образованием полян и северян.
Как можно понять из конспекта выше, Киев и Новгород - два центра Древнерусского государства, вокруг которых объединялись северные и южные племена.