1) Турецкое завоевание Византии и других балканских стран. Натиск Османов в сторону территории Малой Азии.
2) Сепаратизм на окраинах Империи (на Балканах, Ближнем Востоке.)
3) Увеличение влияния торговых республик Венеции и Генуи. Вытеснение ими Византии со средиземных торговых путей.
4) Увеличение числа иноземных торговцев, которые вывозили деньги из страны и оказывали сильнейшее влияние на экономическую политику Византии.
5) Огромный чиновничий аппарат и бюрократия, казнокрадство по всей вертикали власти: от самых низов до самого императора.
6) Нестабильная императорская власть. Императора могли запросто сместить или даже убить.
Фінанси й військо. Коли умер кардинал Мазаріні, ціла Франція з нетерплячкою чекала, хто стане першим королівським міністром, бо вже від півстоліття, від часів великого Рішельє, французький народ звик до того, що король особисто не займався управою держави, а ввесь труд володіння віддавав фаховим політикам. Але несподівано для всіх молодий, 23-літній Людовік XIV (1643-1715) заявив, що він сам буде першим міністром та що без його доручення ніякої справи не вільно вирішувати. Людовік XIV не сказав своїх слів без надумй, — він справді взявся сам вести керму держави. Цей король визначався сильним почуванням відповідальності, працю для держави вважав за свій обов'язок і нікому не хотів доручити тих завдань, до яких обов'язувало його високе становище. Пізніше приписували йому (не знати, чи справедливо) слова: «Держава — це я». Можна було розуміти їх так, що король є символом держави, але Людовік своєю працею хотів доказати, що заслуговує на те, щоб нарід довірив йому свою долю як своєму представникові. Своїми зусиллями він побудував могутню французьку державу, що зайняла провідне місце в європейськ