однією з перших подій, які прогриміли на всю україну, стало помилування юрія луценка. 7 квітня президент україни віктор янукович підписав відповідний указ, який дав свободу екс-міністру.
крім українців, жвавий інтерес до долі луценка проявляли в європі. там вимагали, щоб луценка, якого 27 лютого 2012 року засудили на 4 роки, випустили на волю.
європейці розглядали питання луценка на рівні з питанням тимошенко. там були й досі залишаються переконаними, що їхнє засудження – справа вибіркового правосуддя, а тому їх потрібно відпустити.
попри успіх з луценком, юлія тимошенко досі залишається ув'язненою.
натомість юрій після свого помилування фактично зразу почав вести активне громадське життя. після початку євромайдану, він став одним із лідерів та координаторів протесту.
зародження "титушків"
події 18 травня можна назвати маленькою репетицією євромайдану. у цей день в україні з'явилися "титушки".
під час проведення опозиційної акції "вставай, україно! " в києві (вона також почалася на майдані незалежності) група невідомих спортивних хлопців із антифашистського маршу, який провела в києві влада, напала на активістів мітингу.
пізніше сутички відбувалися на різних локаціях. билися люди й біля незрозумілого бтра із морквою, який, мабуть, мав обсміяти арсенія яценюка. але найбільше обурив суспільство напад на журналістку ольгу сніцарчук та фотографа влада соделя.
група "братків" у спортивних костюмах налетіла та до крові побила журналістів. пізніше виявилося, що одного з них, який чи не найбільше кривлявся на камеру та махав руками, звуть вадим титушко. також стало зрозуміло, що йому заплатили за побиття мітингувальників та провокації.
відтоді титушко став символом "проплачених спортсменів", а всіх спортивних молодиків, які влаштовують провокації на мітингах, почали називати в його честь "титушками".
до речі, сам вадик не оминув покарання за свої дії. за жорстоке побиття людей його засудили умовно до позбавлення волі на 3 роки зі звільненням від виконання призначеного покарання терміном на 2 роки. щоправда, після цього вадим навіть умудрився отримати фальшиве журналістське посвідчення. для чого воно йому – невідомо.
інформаційна війна росії з україною
політичне літо пройшло в україні доволі спокійно. депутати пішли на канікули та гарно відпочивали на різноманітних курортах.
а ось новий політичний сезон, який почався з приходом осені, в україні був доволі активним. поки в країні готувалися до євроінтеграції та розробляли відповідні законопроекти, з росії лунали погрози щодо майбутнього україни після підписання угоди з єс. президент росії володимир путін погрожував перекривати дорогу українським товарам. прем'єр росії дмитро медведєв також постійно повторяв позицію президента.
крім того, з росії постійно доходили до україни страшилки про європу. одні з основних повідомлень північного сусіда: в європі процвітає гомосексуалізм, а з українців там зроблять рабів. російські змі дуже активно підтримували інформаційний штурм україни.
скандально відомий в україні дмитро кисельов особливо відзначився в ході інформаційної війни з україною. на всеросійському федеральному каналі він розповідав про диких та бідних українців, які животіють у країні та самі не знають, що творять. його передачі рясніли перекрученою інформацією та незрозумілими "фактами" про україну. в передачі українців порівнювали з африканцями, передбачали швидкий економічний дефолт та розруху.
у відповідь на дії росії тсн зняв власну версію програми, але вже про росію та показав, як живеться жителям північного сусіда.
зараз інформаційна війна продовжується. російські змі активно перекручують інформацію про україну. доходить навіть до повного абсурду, як, наприклад, із "другим" пам'ятником леніну, який видання russia today "встановило" на бессарабській площі, а потім саме ж "знесло". видання переконувало, що українці руйнують столицю країни та знищують пам'ятки архітектури.
марафон із єврозаконами
президент україни віктор янукович неодноразово протягом року заявляв, що шлях україни в єс невідворотний. він переконував, що україна виконає всі вимоги європи, бо головною ціллю країни залишається інтеграція в співдружність.
після цього верховна рада почала активно приймати законопроекти, які були необхідні для підписання угоди з єс. серед основних проектів були закони про прокуратуру, виконання судових рішень, зміни до виборчого законодавства, збільшення повноважень рахункової палати, зміни до кримінально-виконавчого кодексу, закон про посилення незалежності судів, про мирні зібрання та інші законопроекти, які в єс вимагали для підписання угоди. серед них вагоме місце займала ще й вимога дозволити тимошенко лікуватися за кордоном.
народні депутати дуже активно приймали закони, але остаточно зупинилися на двох найважливіших: про прокуратуру та про лікування тимошенко. жодні переговори та робочі групи, які мали знайти компроміс для прийняття цих законів, не дали бажаного результату.
1638 — первая шотландская война. 1640 — вторая шотландская война. вторжение шотландцев . 1640 3 ноября — открытие долгого парламента. парламент не созывался до этого 12 лет, а затем просуществовал 12 лет, почему и был назван долгим. 15 февраля — акт долгого парламента о созыве парламента не реже одного раза в три года. 11 мая — акт о нероспуске парламента против, его воли 12 мая — казнь страффорда, главного советника короля по делам администрации и казнь архиепископа лоуда, главного советника короля по церковным делам. 5 июля — звездной палаты (которая фактически являлась верховным судом по политическим делам) сентябрь — восстание в ирландии 1642 10 января король покидает лондон. 14 февраля — исключение епископов из верхней палаты 4 июля был создан комитет обороны, возглавивший военную деятельность парламента 6 июля парламент принял решение о создании и наборе 10-тысячной армии, назначив главнокомандующим графа эссекса. 22 августа — начало гражданской войны короля против парламента. 22 октября — битва при эджгилле – первое крупное сражение между сторонниками короля и парламента. 1643 — учреждение ассоциации восточных графств (зародыш кромвельской армии). 26 января — акт об епископата. 1644 2 июля — победа кромвеля и ферфакса над королевскими войсками при марстоп-муре. 25 сентября — торжественная лига и ковенант (договор с шотландией) 1645 21 февраля — палаты феодальных сборов апрель — реорганизация армии (создание армии «нового образца»). 14 июня — поражение королевских войск при несби. 1646 9 октября — акт о конфискации епископских земель. 1646 конец года — бегство карла i в шотландию. 1646 11 июня — новое тюремное заключение лильберна (с небольшим перерывом до августа 1646 — отмена рыцарских держаний. 1647 30 января — выдача карла i шотландцами парламенту. 1647 май — образование солдатских советов в армии. 1647 3 июня — захват короля армией. 1647 4— 5 июня — митинг солдат в нью-маркете. протест против роспуска армии. 1647 28 октября — 11 ноября — армейская путнейская конференция. 1647 15 ноября — восстание левеллеров в армии. 1648 — вторая гражданская война. окончательный разгром кавалеров, 1648 6 декабря — прайдова чистка долгого парламента. 1648 декабрь — первое выступление истинных левеллеров.
Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на землю. нові класи та стани отримали доступ до державної влади. було проголошено свободу промислового й торгового підприємництва, усунено основні перепони для господарського піднесення. почав зростати обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, яке стало панівним у промисловості ії. третина промислового населення була зайнята у сукновиробництві. успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. за темпами і масштабами ійська промисловість у кінці xviii ст. зайняла перше місце в європі. у ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні селянські господарства, утверджувалась велика земельна власність лендлордів і фермерів. сільське господарство досягло значних успіхів в агрокультурі та агротехніці; зросла врожайність зернових культур. у xviii ст. великобританія вивозила 20% урожаю. вона стала країною класичного фермерського господарства.
однією з перших подій, які прогриміли на всю україну, стало помилування юрія луценка. 7 квітня президент україни віктор янукович підписав відповідний указ, який дав свободу екс-міністру.
крім українців, жвавий інтерес до долі луценка проявляли в європі. там вимагали, щоб луценка, якого 27 лютого 2012 року засудили на 4 роки, випустили на волю.
європейці розглядали питання луценка на рівні з питанням тимошенко. там були й досі залишаються переконаними, що їхнє засудження – справа вибіркового правосуддя, а тому їх потрібно відпустити.
попри успіх з луценком, юлія тимошенко досі залишається ув'язненою.
натомість юрій після свого помилування фактично зразу почав вести активне громадське життя. після початку євромайдану, він став одним із лідерів та координаторів протесту.
зародження "титушків"
події 18 травня можна назвати маленькою репетицією євромайдану. у цей день в україні з'явилися "титушки".
під час проведення опозиційної акції "вставай, україно! " в києві (вона також почалася на майдані незалежності) група невідомих спортивних хлопців із антифашистського маршу, який провела в києві влада, напала на активістів мітингу.
пізніше сутички відбувалися на різних локаціях. билися люди й біля незрозумілого бтра із морквою, який, мабуть, мав обсміяти арсенія яценюка. але найбільше обурив суспільство напад на журналістку ольгу сніцарчук та фотографа влада соделя.
група "братків" у спортивних костюмах налетіла та до крові побила журналістів. пізніше виявилося, що одного з них, який чи не найбільше кривлявся на камеру та махав руками, звуть вадим титушко. також стало зрозуміло, що йому заплатили за побиття мітингувальників та провокації.
відтоді титушко став символом "проплачених спортсменів", а всіх спортивних молодиків, які влаштовують провокації на мітингах, почали називати в його честь "титушками".
до речі, сам вадик не оминув покарання за свої дії. за жорстоке побиття людей його засудили умовно до позбавлення волі на 3 роки зі звільненням від виконання призначеного покарання терміном на 2 роки. щоправда, після цього вадим навіть умудрився отримати фальшиве журналістське посвідчення. для чого воно йому – невідомо.
інформаційна війна росії з україною
політичне літо пройшло в україні доволі спокійно. депутати пішли на канікули та гарно відпочивали на різноманітних курортах.
а ось новий політичний сезон, який почався з приходом осені, в україні був доволі активним. поки в країні готувалися до євроінтеграції та розробляли відповідні законопроекти, з росії лунали погрози щодо майбутнього україни після підписання угоди з єс. президент росії володимир путін погрожував перекривати дорогу українським товарам. прем'єр росії дмитро медведєв також постійно повторяв позицію президента.
крім того, з росії постійно доходили до україни страшилки про європу. одні з основних повідомлень північного сусіда: в європі процвітає гомосексуалізм, а з українців там зроблять рабів. російські змі дуже активно підтримували інформаційний штурм україни.
скандально відомий в україні дмитро кисельов особливо відзначився в ході інформаційної війни з україною. на всеросійському федеральному каналі він розповідав про диких та бідних українців, які животіють у країні та самі не знають, що творять. його передачі рясніли перекрученою інформацією та незрозумілими "фактами" про україну. в передачі українців порівнювали з африканцями, передбачали швидкий економічний дефолт та розруху.
у відповідь на дії росії тсн зняв власну версію програми, але вже про росію та показав, як живеться жителям північного сусіда.
зараз інформаційна війна продовжується. російські змі активно перекручують інформацію про україну. доходить навіть до повного абсурду, як, наприклад, із "другим" пам'ятником леніну, який видання russia today "встановило" на бессарабській площі, а потім саме ж "знесло". видання переконувало, що українці руйнують столицю країни та знищують пам'ятки архітектури.
марафон із єврозаконами
президент україни віктор янукович неодноразово протягом року заявляв, що шлях україни в єс невідворотний. він переконував, що україна виконає всі вимоги європи, бо головною ціллю країни залишається інтеграція в співдружність.
після цього верховна рада почала активно приймати законопроекти, які були необхідні для підписання угоди з єс. серед основних проектів були закони про прокуратуру, виконання судових рішень, зміни до виборчого законодавства, збільшення повноважень рахункової палати, зміни до кримінально-виконавчого кодексу, закон про посилення незалежності судів, про мирні зібрання та інші законопроекти, які в єс вимагали для підписання угоди. серед них вагоме місце займала ще й вимога дозволити тимошенко лікуватися за кордоном.
народні депутати дуже активно приймали закони, але остаточно зупинилися на двох найважливіших: про прокуратуру та про лікування тимошенко. жодні переговори та робочі групи, які мали знайти компроміс для прийняття цих законів, не дали бажаного результату.
різка зміна курсу і розгін майдану