учасна соціальна демократія походить з епохи ранньої промислової революції, коли сформувалась концепція утопічного соціалізму. Соціальна демократія складалася під впливом ідеології Французької революції 1789 та ідей соціалістів К. А. Сен-Симона, Ш. Фур'є, Р. Оуена[1].
Надалі істотний вплив на соціал-демократію (крім англосаксонських країн) надав марксизм, від якого вона прийняла ідеї пролетарської революції та диктатури пролетаріату, загальної рівності і т. д. В англосаксонських країнах на ідеологію лейбористських партій вплинуло фабіанство.
Наприкінці XIX — початку XX століття під впливом успіхів робітничого руху в індустріально розвинених країнах Заходу соціал-демократія поступово відійшла від марксизму і зосередилася на еволюційному вдосконаленні сформованого порядку. Збереження в програмах соціал-демократичних партій революційних гасел і вимоги встановлення соціалізму поєднувалося з прагматичною політичною практикою. Після Жовтневої революції в Росії соціал-демократія, що проголосила своєю метою побудову «демократичного соціалізму», і комунізм виявилися супротивниками.[1]
«Правий ухил в комунізмі означає тенденцію до відходу від революційної лінії марксизму в бік соціал-демократії», — говорив Й. В. Сталін в 1928 році[2]: «Перемога правого ухилу в компартіях капіталістичних країн означала б ідейний розгром компартій і величезне посилення соціал-демократії».
Цінності і цілі сучасної соціал-демократії
Объяснение:
Потомки Александра Невского помнят его за то, что он был очень талантливым полководцем и отличным правителем. Александр Невский был отличным примером хорошего правителя, которого волновала только собственная страна и ее выгода, а не личная.
Александр Невский и его дружина неоднократно боролись за свободу и независимость Руси. А о том, что он владел искусством полководца говорят две его победы: Невская битва и Ледовое побоище, в результате которого рыцари больше не нападали на Русь.
Считается, что Александр Невский до сих пор охраняет нашу страну.
Плюс ко всему, Невский почетается РПЦ за то, что он был великим православным и охранял конфессию от католичества.
Объяснение:
Надеюсь
Союзниками нацисткой Германии во Второй мировой войне были: Италия, Болгария, Румыния, Венгрия, Финляндия, Испания (не участвовала, поддерживала нейтралитет); в Азиатском пространстве: Япония и Таиланд.
Руководитель Германии - Адольф Гитлер, Италии - Бенито Муссолини, Венгрии - Миклош Хорти, Болгария - царь Борис III, Финляндии - КарЛ Густав Маннергейм, Румынии - Йон Антонеску. Испания - Франциско Франко.
После поражения Финляндия заключила перемирие с СССР и обьявила войну Германии. Болгария неучаствовала в войне против СССР. Венгрия, Болгария, Румыния после поражения СССР обьявили войну и начали боевые действия против Германии и после войны стали союзниками СССР.