Велике землеволодіння утворювалося різними шляхами: захопленням земель сільської общини, освоєнням нових земель та їхньою купівлею. Наприкінці ХІ — у ХІІ ст. набуває поширення практика роздачі земель боярам та дружинникам у спадкове володіння (вотчину) в нагороду за службу князю. За підрахунками фахівців, вотчинних володінь усіх рангів у Київській Русі було понад трьох тисяч. Спочатку це сприяло зміцненню центральної влади, адже майже кожен із нових землевласників, стверджуючись у власній вотчині, як правило, спирався на авторитет великого князя. Але цілком опанувавши підвладні землі, створивши свій апарат управління, дружину, місцева верхівка дедалі більше відчуває її потяг до економічної самостійності та політичної відокремленості земель.
По-четверте, відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
Спочатку на Русі домінував «горизонтальний» принцип спадкоємності князівської влади (від старшого до молодшого, а після смерті представників старшого покоління — від сина старшого брата до сина наступного за віком). Помітне збільшення кількості нащадків Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого зумовило той факт, що вже наприкінці ХІ ст. деякі з них, виходячи з власних інтересів, почали енергійно виступати за «вотчинний», або «вертикальний», принцип (від батьків до сина). Паралельне існування, зміщення та накладання цих двох принципів, невизначеність і неврегульованість питання престолонаслідування досить суттєво розхитувало Київську державу, складало основний зміст міжусобних війн. У центрі міжусобного протистояння, як правило, перебував Київ, який на той час був не тільки символом, а й засобом влади.
Повседневная жизнь людей в начале двадцатого века сильно различалась в зависимости от их местонахождения, социального класса и рода занятий. Тем не менее, были некоторые общие переживания, которыми многие люди делились в течение этого периода времени.
В городских районах многие люди работали на фабриках, в офисах или магазинах и добирались до работы на троллейбусах или поездах. Жизнь часто была быстрой и суетливой, многие люди жили в многоквартирных домах в многолюдных районах. Женщины часто работали домашней прислугой или на фабриках, а мужчины работали в самых разных отраслях.
В сельской местности жизнь часто была более медленной и была сосредоточена на сельском хозяйстве. Семьи жили в небольших городках или на фермах и часто полагались на собственные ресурсы, чтобы выращивать продукты питания и разводить скот. Образование было менее распространено в сельской местности, и многие дети не посещали школу регулярно.
Независимо от своего местонахождения люди в начале двадцатого века часто сталкивались с такими проблемами, как бедность, неграмотность и болезни. Однако новые технологии, такие как автомобили, радио и телефоны, быстро изменили то, как люди жили и общались друг с другом. В целом жизнь в начале двадцатого века была отмечена большими переменами и социальными потрясениями, поскольку люди при к новому образу жизни и работы.
Деметра - богиня, которая опекает урожай, взращивает деревья и не может представить собственную жизнь без детей.
Дионис - бог урожая, виноделия и вина, ритуального безумия и плодородия, театра и религиозного экстаза.
Сатиры - лесные божества, демоны плодородия, жизнерадостные козлоногие существа, населявшие греческие острова.
Нимфа - повелительница воды и водной стихии.
Персефона - богиня плодородия и царства мёртвых.
Цербер - Мифический охранник ворот Аиду
Гермес - посланник богов и проводник душ умерших в подземное царство Аида.
Прометей - защитник людей от произвола богов