реформи петра i — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у росії петра i.
всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.
низка істориків: василь ключевський, михайло покровський, микола рожков й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття. низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь василь голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон .
армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року.
інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.
Стороны соглашения обязывались воздерживаться от нападения друг на друга.
Предусматривался взаимный обмен информацией о вопросах, затрагивающих интересы сторон.
К договору прилагался секретный дополнительный протокол о разграничении сфер интересов в Восточной Европе на случай «территориально-политического переустройства». Протокол предусматривал включение Латвии, Эстонии, Финляндии, восточных «областей, входящих в состав Польского государства»[1], и Бессарабии в сферу интересов СССР. Литва и запад Польши были отнесены в сферу интересов Германии.
В связи с нападением Германии на Советский Союз 22 июня 1941 года договор утратил силу.