1-1
2-4
3-2
у меня так получилось
Боксе́рське повста́ння, або Їхетуа́нське повста́ння (кит. трад. 義和團運動, спр. 义和团运动, піньїнь: Yìhétuán yùndòng, акад.: Їхетуань юньдун; 1898—1901 рр.) — повстання проти іноземного втручання в економіку, внутрішню політику і релігійне життя Китаю, що досягло свого максимуму в останні роки правління династії Цін (1636—1912). Офіційно оголошене в листопаді 1898, на початку завдяки Дзаї, принцу Дуань, користувалося підтримкою з боку офіційної влади, було розгромлене коаліцією 8 держав. Головними аренами подій стали провінція Шаньдун (батьківщина Конфуція та місце активного проникнення німецьких колоніалістів, див. Ціндао) та Пекін.
Боксери у Тяньцзині (стереоскопічна картка 1901 р.)
Завершилося підписанням 7 вересня 1901 «Завершального (або „Боксерського“) протоколу».
Річ Посполи́та (пол. Rzeczpospolita, лит. Respublika, ст.-укр. Рѣч Посполита) — у 1569—1795 роках монархічна федеративна держава Польського королівства і Великого князівства Литовського. Займала терени сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та західної Росії.
Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала польську та литовську держави. Очолювалася виборним монархом, який мав складений титул короля польського і великого князя литовського. Керувалася шляхтою різних національностей, що становила у різний час 10-25 % від усього населення держави. Шляхта була джерелом влади і втілювала її демократичним шляхом через вибори до парламентських, представницьких та місцевих органів: сейму, сенату, сеймиків тощо. Мала високий рівень децентралізації управління. Столиця розташовувалася у Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596).
Одна з найбільших держав континенту в ранньому новому часі. В першій половині XVII століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км²[6], на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесій[7]. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року, проте протягом усього існування держави домінантну позицію в ній займала католицька церква. В елітарній культурі панували латинська і польська мови, а також ідеологія сарматизму. Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Швецією на півночі, Османською імперією та Кримським ханством на півдні.
Після великого козацького повстання 1648 року, що згодом спровокувало вторгнення шведів та московитян, втратила чверть усіх територій. У XVIII столітті, через свавілля магнатів та шляхти, стала об'єктом політики сусідніх держав й опинилася під сильним впливом молодої Російської імперії. 1772 року втратила третину земель внаслідок поділів між Росією, Пруссією та Австрією. Після ухвалення Конституції 3 травня 1791 року проголошена унітарною державою, конституційною монархією. Припинила існування в результаті поділів Речі Посполитої між Росією, Пруссією та Австрією в 1793 і 1795 роках.
