вільна, озброєна людина. У 1489 р. вперше згадується в письмових джерелах про українських козаків у "Польській хроніці” Бєльських, в якій говориться про похід Яна Ольбрахта, сина польського короля Казимира IV, проти татар у Східне Поділля, провідниками в якому були козаки. У 1492 р. у листі великого литовського князя Олександра до кримського хана Манглі - Гирея говориться про козаків, які під Тягинею (сучасні Бендери у Молдові) розбили турецький корабель. Тобто у 80 - 90ті роки 15 століття українське козацтво вже існувало.
Виникнення запорозького козацтва було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовського, посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу.За перші десятиріччя 16 століття панству вдалося підкорити своїй владі значну територію Середнього Придніпров'я й обернути більшу частину українського населення на феодально залежне або напівзалежне.
Отже, початки козацтва простежуються у 15 столітті коли на вільні прикордонні землі Польсько-Литовської держави приходили найбільш сміливі і відчайдушні люди, яких самі умови життя примушували до військової організації. Публіка була різноманітна - від селянина втікача до магната - шукача пригод. Представлені були різні національності, але більшість становили українці. Селилися козаки понад Дніпром, у верхів’ях Південного Бугу та їх численних притоках
1)При Иване III к Московскому княжеству были присоединены:
- Ярославское княжество (1463 г.)
- Ростовское княжество (1474 г.)
- Новгород (1478 г.)
- Тверь (1485 г.)
- Вятка (1489 г.)
При Василии III:
- Новгород-северские земли (1503 г.)
- Псков (1510 г.)
- Смоленск (1514 г.)
- Рязань (1521 г.).
2)Источником доходов государевых наместников было содержание местным населением деньгами и продуктами этого наместника и его двора. Такую форму получения средств называли «кормление» потому, что уставной грамотой великого князя определялся размер содержания наместника – «корма».
3)Единое войско в первой трети XVI века формировалось из поместных дворян. Происхождение названия «поместный» от слова «испомещать», поместье – участок казенной земли с крестьянами, отданный конкретному лицу на условии несения им военной службы.
Объяснение: