«Батьківщи́на-Ма́ти» — монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Відкрита в 1981 році. Найвища монументальна скульптура в Європі.
Автор монументу — народний художник СРСР скульптор В. З. Бородай.
Спочатку пам'ятник замислювався як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-Мати» увійшла до ужитку майже одразу ж після зведення.
Перший проєкт «Батьківщини-Матері» розробив ще в 1970-х роках скульптор Євгеній Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. Коли в 1974 році Євгеній Вучетич помер, проєкт взяв на себе український скульптор Василь Бородай. Український архітектор змінив проект скульптури і почав її будівництво.
Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку.
Статуя ліплена із образу борзнянки, скульпторки Галини Никифорівни Кальченко[1].
Металевий каркас виготовлений із сталі, виплавленої в Запоріжжі.
Скульптуру збирали стометровим краном, який був виготовлений спеціально для цього. Пізніше цей кран демонтували.
З нержавіючої сталі окремими блоками-секціями вагою 25-30 тонн скульптура була зварена на Київському заводі імені Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій інституту електрозварювання імені Є. О. Патона. Частини скульптури перевозили вночі, щоб не привертати увагу людей.
Зварникам монументу «Батьківщина-Мати», платили 50 карбованців в день (велика на той час сума), але оплата відповідала роботі, оскільки зварники обпікали собі очі від такої кількості невпинної роботи. Інженери ж отримували звичайну зарплатню, але були задоволені й тим, що будують одне з «Чудес» Києва.
За час монтажу на скульптуру було накладено 30 км зварних швів.
Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно монумент «Батьківщина-Мати» повинен простояти понад 150 років. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус силою до ів.
Щоб перевірити стійкість скульптури, 10-ти метрову копію випробовували на міцність у Москві, в найбільшій у СРСР турбіні.
Через близькість Великої дзвіниці Києво-Печерської Лаври (висота 96,5 м), висоту монументу зменшили і монумент виріс у висоту 102 м (початкова висота мала складати 108 м), але через те що Дзвіниця розташована на пагорбі, над рівнем моря «Мати-Батьківщини» на 12 метрів нижча Великої Лаврської Дзвіниці.
Відкриття монументу планувалось на 9 травня 1980 року, але відзначилось тільки за рік по тому.
Вартість споруди — 2 млн. радянських рублів.
9 травня 1981 року відбулося гучне відкриття монументу, сам Леонід Брежнєв приїхав на відкриття стометрової киянки. «Батьківщина-Мати» стала новим символом Києва.
В 1987 році над Києвом пронісся сильний ураган, але статуя залишилася неушкодженою.
Влітку 2002 року був дозволений підйом екскурсантів на майданчики відмітки 36 метрів і 92 метри. Проте після того, як в квітні 2003 року молодий чоловік впав з верхнього майданчика і розбився, доступ туристів був обмежений.
У 2009 році почата реставрація споруди.
Планується декомунізувати радянський герб на пам'ятнику чи то зрізанням чи то накладанням [3]
Объяснение:
Відповідь:Угроза Северо-Западной Руси со стороны немецких и шведских феодалов
Угроза Северо-Западной Руси со стороны немецких и шведских феодалов
В середине XIII в. раздробленная на уделы Русь подверглась двойной агрессии. Не менее серьезная, чем набеги монголо-татар, опасность для русской государственности существовала и на северо-западе. Здесь возникла угроза со стороны германских, датских и скандинавских рыцарей. Особенно опасен был Ливонский орден, который через Прибалтику угрожал Северо-Западной Руси.
Для завоевания прибалтийских земель в 1202 г. был создан рыцарский орден меченосцев. Рыцари основали город Ригу в качестве опорного пункта для подчинения земель эстов и ливов. В 1219 г. датские рыцари захватили часть побережья Балтики, основав Ревель. В 1226 г. в Прибалтике появились рыцари Тевтонского ордена, а в 1237 г. они объединились с меченосцами, чей орден был переименован в Ливонский.
Тяжелым положением Руси после нашествия Батыя попытались воспользоваться шведы. Их корабли поднялись по Неве до реки Ижора. Здесь в 1240 г. состоялась битва дружины новгородского князя Александра Ярославича со шведскими войсками Биргера. Князь Александр за победу над шведами получил прозвище Невский.
Летом 1240 г. Ливонский орден совместно с рыцарями Дании и Германии напал на Русь, захватил крепость Изборск. Затем был взят Псков, нависла угроза и над Новгородом. Получив известие о том, что к городу идут основные силы ордена, Александр Невский перекрыл им путь, расположив свои войска на берегу Чудского озера, где 5 апреля 1242 г. разгромил рыцарей. Эта битва получила название Ледовое побоище. Значение данного события состояло в том, что была ослаблена военная мощь Ливонского ордена и отражена его агрессия.
МНЕНИЯ ИСТОРИКОВ
Крупнейший русский историк Г.В. Вернадский писал: «Русь могла погибнуть между двух огней в героической борьбе, но устоять и в борьбе одновременно на два фронта она не могла. Предстояло выбирать между Востоком и Западом». В этой связи разные варианты выбора были представлены деятельностью двух русских князей – Даниила Галицкого и новгородского князя Александра, прозванного Невским. Даниил, по версии Г.В. Вернадского, поначалу лавировал между Западом и монголами. Ему удалось получить поддержку Батыя. Однако Даниилу показалось унизительным расположение к нему ордынцев: «злее зла честь татарская», – отразил его чувства летописец. Даниил вступил в переговоры с Папой Римским, рассчитывая на военную Запада. Все было тщетно, Галицкий не смог направлять ход исторических событий и с легкостью открыл Венгрии, Польше и Литве дорогу на Юго-Западную Русь. Г.В. Вернадский писал, что, «используй Даниил с тыла поддержку монгольской силы, – он достиг бы результатов совершенно непредвиденных и необыкновенных. Он мог просто утвердить Русь и Православие в Восточной и Средней Европе». С другой стороны, князь Александр Невский, заручившись дипломатической поддержкой монголов, подавил все попытки немцев и шведов проникнуть в Северо-Восточную Русь. В некоторых публикациях подчинение Александра Орде рассматривается как предательство их христианского мира. Эта позиция является прозападнической.
Данный текст является ознакомительным фрагментом.
Пояснення:
1.Вся власть в человека каторава гатовили с рождения
2.Монарху передали все навики общение с властю