Відповідь:
Якщо говорити лише про аргументи щодо підтримки тези про міцність імперії Александра Македонського, відкинувши слабкі сторони даного формування, то можна виділити наступні тези:
1) Підтримка та відбудовування лояльних до нього міст;
2) Створення типових міст Александрій із повною підтримкою Александра;
3) Міцність трималась на посиленні економіки та підвищення/покращення рівня життя населення через поширення єдиної культури еллінізму;
4) Підтримка локальних культур та традицій, як міцність імперії мультикультуралізму (попередження конфліктів та роздорів);
Пояснення:
Александру Македонському було лише двадцять років, коли він став королем, але він був добре підготовлений до своїх обов'язків. Його навчав великий філософ Аристотель, який навчав його публічних виступів, науки та філософії та поваги до грецької культури. Як правитель Александр подавив бунт деяких грецьких міст-держав. Потім він зосередився на сході. Александр хотів здійснити план батька щодо вторгнення в Персію. Боротьба з Персією до б об'єднати греків, давши їм спільного ворога. А перемога над Персією додала багатства його імперії. У 334 році до н. е. Александр з об'єднаною македонською та грецькою армією вторгся в Малу Азію. Його план полягав у створенні імперії, використовуючи стратегію і терору, і доброти. Міста, які чинили йому опір, були спалені до тла, а їхні люди продані в рабство. Міста, які здавалися йому без опору, отримували своїх урядових чиновників, і Александр допомагав їм відновити пошкоджене майно. Як він об'єднав свою імперію? Александр хотів, щоб усі люди, яких він завоював, прийняли його як правителя. Він також мав намір поширити грецьку культуру, але не хотів руйнувати місцеві звичаї та традиції різних культур по всій своїй імперії. Його метою було об'єднання різних народів цих багатьох культур в єдиній могутній імперії.
Спартака биография не стала бы столь популярной, если бы не восстание рабов, которое он организовал. Началось оно с побега в 74 году до н.э. отряда в несколько десятков человек, ведомых Спартаком. Свой лагерь они разбили на вершине вулкана Везувий, куда стали сбегаться рабы с округи. Спартак смог организовать и сплотить вокруг себя большое количество людей, после чего проявил талант полководца и разбил две римских когорты.
На Спартака была объявлена охота во всей римской армии. Его армия росла и насчитывала уже около 10000 человек.
Он мечтал развернуть восстание не только в Италии, но на территории всех римских земель. Но соратники не поддержали его идей и решили захватить Рим. В войске рабов случился раскол и часть войска ушло от Спартака, а впоследствии оно было разбито.
В жажде мести Спартак возвращается в Италию и разбивает войско Сената, но проход через Альпы оказался уже закрыт. Тогда Спартак решил идти на юг, чтобы переправиться в Сицилию. Но против него Сенат вызвал двух лучших полководцев того времени – Марка Лициния Красса и Помпея. Вместе они загнали Спартака в угол, где он дал последнее свое сражение, где он был ранен в бедро. Стоя на колене, он продолжал бой, пока римское оружие не сразило его насмерть. Согласно одной из версий, тело Спартака было распято на кресте вместе со многими его соратниками по дороге из Рима в назидание другим рабам.