XX століття — століття, яке розпочалося 1 січня 1901 року і закінчилося 31 грудня 2000 року; двадцяте століття нашої ери і десяте століття II тисячоліття. Населення світу на початку століття становило 1,6 мільярдів, а до кінця століття збільшилося до 6 мільярдів.
XX століття ознаменувалося швидкою індустріалізацією промисловості, падінням великих імперій і утворенням значної кількості нових незалежних держав. Відбувся величезний стрибок у розвитку науки та інформаційного простору. Було винайдено Інтернет і багато технічних пристроїв, зокрема, комп'ютер. Людство вперше вийшло у відкритий космос. З'явився і набув великого впливу рух за права людини.
Украї́нське націона́льне відродження — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського національного відродження, як політичного, соціального, національно-визвольного руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод[1][2].
Объяснение:
вот ответ
Памятка
Памятка православного христианина
желающим принять таинство крещения или крестить ребенка,
готовящимся к таинству причащения,
человек в храме.
Христианство — не просто теория, мировоззрение и не только моральное учение, а новая жизнь, которая охватывает все сферы человеческого бытия: умственную, нравственную и духовную. Нельзя быть христианином, если нет внутренней убежденности в истине Христова учения. Нельзя им также быть, если не ставишь своей задачей исполнение нравственных заповедей Евангелия. Но убежденность и мораль являются, скорее, лишь средством для главной цели христианской жизни — духовного Богообщения, стяжания Духа Божия. Здесь от нас требуется непрестанный труд, который не может быть приостановлен вплоть до самого конца нашего земного пути. Подобно тому, как камень, брошенный вверх, если остановится в своем полете, начнет падать, так и душа, если прекращает духовное «делание», не стоит на месте, но двигается вспять. Призыв Христа быть совершенным, как совершенен Отец Небесный [см. Мф 5, 48], означает, что внутренний рост человека не имеет границ и пределов. Церковь основана Богочеловеком на земле для того, чтобы вести людей по этому пути. В догматах она выражает основы христианского учения, через наставление дает нам нравственный ориентир, но основное ее призвание — приобщение человека к благодатной жизни. Этому служат прежде всего таинства, молитва и храмовое действо (богослужение).
Предлагаемые правила являются простейшими, но в то же время необходимыми для каждого, кто хочет жить церковной жизнью.