Свободное и зависимое население
Объя першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в умовах національно-культурного відродження українського народу, під впливом антикріпосницького визвольного руху, а також революційних ідей, ідей утопічного соціалізму, романтизму та інших, які йшли з Західної Європи. Саме розвиток української культури був яскравим виявом дальшого формування української нації, відродження самосвідомості українського народу, його прагнення до утвердження себе як самобутнього окремого народу.
Характерною рисою цього періоду була дедалі глибша демократизація культури. Серед діячів культури ставало все більше різночинців, які розгортали рішучу боротьбу проти самодержавно-релігійної ідеології, зокрема теорії «офіційної народності», і в своїй творчості відображали життя, настрої й думи народних мас. Крім того, поступово до культури прилучалися дедалі ширші верстви населення.
Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема з російською культурою. Прогресивні російські письменники, художники, композитори виявляли великий інтерес до України і в своїй творчості широко розробляли мотиви й теми з життя українського народу, виступали на його захист, протестували проти політики національного гноблення, що її проводив царський уряд. Російські учені вивчали історію, мову, географію, побут українського народу, в ряді випадків працювали в Україні. Українські вчені, письменники, митці часто здобували освіту в російських навчальних закладах, запозичували досвід передових діячів російської культури, мали з ними тісні дружні взаємини, користувалися їхніми порадами. Багато з них працювали в Росії, писали твори російською мовою, їх стали вважати діячами російської культури.
Подробнее - на -
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
Зависимое население Древней Руси делилось на части:
· Смерды, являющиеся особой группой полусвободного зависимого населения, которая была близкой по юридическому положению к так называемым западноевропейским литам.
При этом, зависимость от феодала могла быть меньшей или большей, однако главным образом она проявлялась в фактической обязанности выплат податей и отбывании феодальной повинности. Свободный общинник-смерд имел некоторые преимущества (например, он мог завещать детям землю). Если же он не имел детей, то имущество переходило общине.
Имущество и жизнь смердов охранялось по закону в меньшей мере, чем у феодалов. Как гласит «Русская правда» за убийство смерда убийце надлежало выплатить сумму в пять гривен, за кражу коня – две гривны и за муки, причиняемые смерду – три гривны.
· Закупы – то есть, взявшие «купу» (заём), в роли которой могли выступать деньги, зерно, скот, земля и др.
Данный долг нужно было отработать. При этом, установленных эквивалентов и нормативов для такой отработки не существовало, а объём работы устанавливал сам кредитор. Поэтому с нарастанием процентов такая кабальная зависимость значительно усиливалась и могла продолжаться очень долго. Историки различают «неролейный» и «ролейный» закуп.
· Рядовичи – люди, заключившие с землевладельцем так называемый «ряд», то есть договор об условиях пользования орудиями труда или землёй. Данный вид юридически был очень близким к закупам.
· Изгои. Люди, вышедшие (покинувшие) из общины, которые фактически лишились поддержки своей социальной группы. Греков Б. предложил различение изгоев на сельских и городских.
· Прощенники – люди, которые попали под «покровительство» светских феодалов, монастырей или церкви, обязавшиеся осуществлять трудовую деятельность в их хозяйстве. По своему положению прощенники были близки к сельским изгоям.
· Холопы.
В холопство попадали путём фактической самопродажи (к примеру, для выплаты виры), рождения от рабыни, женитьбы на рабыне, купли-продажи, поступления в ключничество (при служении в княжеском хозяйстве), а также в результате совершения некоторых видов преступления (так называемая «выдача головой»). Кроме того, в холопство переходили, не сумевшие выплатить закуп.
За все действия холопов обязан