Характеристика короля Данила Романовича
«Цей князь - пише літописець - був князь добрий, хоробрий і мудрий; збудував багато городів і храмів та прибрав їх ріжними окрасами. Головно ж вславився своїм братолюбям з Васильком. Був другим по Соломоні»…
Український історик Микола Костомарів характеризує Данила словами: «Доля цього князя мала в собі щось трагічного. Досяг він багато такого, чого не досяг ніодин з українських князів, та ще серед такого напруження, що інший не переніс би. Майже вся Україна, весь край заселений українським племенем, опинився під його владою. Але не встигнувши визволитися зпід татарського ярма, Данило не залишив запоруки самостійности своїй державі на майбутнє. У відносинах до своїх західніх сусідів, як взагалі в цілій своїй діяльности, Данило, завсіди відважний, неустрашимий, великодушний і добрий, менше всього був політиком. У всіх його вчинках ми не бачимо ні сліду хитрощів, навіть тих, що їх уживає людина, аби недати себе обдурити. Цей князь був повною протилежністю хитрих князів Московщини, що від батьків переняли політику хитрощів та насильств і звикли не розбіратися в засобах для досягнення мети. Постать Данила так і залишилася благородною, найбільш симпатичною постатю в цілій історії княжої України».
Лицарськість, витривалість, ріжносторонність і рухливість признає Данилові й Михайло Грушевський, що нарівні з Костомаровим, закидує йому брак політичного хисту: «Його дипльоматія була безладна, його політика проти татар короткозора, непевна й доривочна».
Зате Степан Томашівський бачить у Данилі «одну з найіделістичніших постатей української історії: розумний, лицарський, культурний, гуманний, а при тому енергійний. Завдяки цим прикметам він покінчив остаточно з боярською анархією й спровадив громадянство на шлях нормального, громадського розвитку. Невдачі не зменшують його вартости, бо приходилося йому працювати в надзвичайно трудних умовах, куди трудніших, як мав їх його батько»…
В сузірі великих, опікунчих духів княжої України, поруч Святослава Завойовника, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха й Романа Мстиславича, був король Данило Романович рівнорядною величиною, дарма, що високо трагічною, бо… останньою.
Объяснение:
Рынок немного труда был ограничен. Для развития экономики необходимо было переходить от мануфактуры к фабрике. Для этого требовались свободные наемные рабочие. Но их не было. Почти все они были зависимыми крестьянами в деревне и не могли свободно передвигаться.
Объяснение:
В сельском хозяйстве помещики не торопились внедрять новые прогрессивные орудия труда, как это делали землевладельцы в Европе. Труд крестьян в России был дешев и привычен, помещикам было совсем не выгодно внедрять новшества. Помещики отличались от европейских землевладельцев консервативностью.
Лишь единицы вносили усовершенствования. У крестьян совсем не было средств, они едва сводили концы с концами, покупательная крестьянства (они составляли подавляющий процент населения) был очень низкой. Это тормозило развитие рынка.
Не было спроса, а в результате и предложения. Выполнение повинностей, выполняемых крестьянами в пользу помещиков и государства, также тормозило развитие экономики. Большинство крестьянских хозяйств находилось в упадке, а сами крестьяне в положении рабов. Какое уж тут развитие экономики. Российская экономика все больше и больше отставала от западной. Промышленные изделия не производились внутри страны, приобретались за рубежом, в экспорте преобладало сырье.