гласит, что Алексей, выросший во враждебной, Петру и всем его начинаниям атмосфере, попал под пагубное влияние реакционного духовенства и отсталой московской знати. А когда отец хватился, было уже поздно, и все усилия перевоспитать сына привели лишь к тому, что тот убежал за границу. На следствии, начатом по его возвращении, выяснилось, что вместе с немногими приспешниками Алексей с нетерпением ожидал смерти царя и готов был уничтожить все сделанное им. Суд сенаторов и высших сановников вынес виновному в измене смертный приговор, ставший своеобразным памятником принципиальности Петра I.
Президент напомнил, что казахский народ сохранился благодаря единству предков. Это всегда нужно помнить, отметил он. Поэтому сейчас пришло время отдать дань им и истории. С этой целью, продолжил Глава государства, в 2015 году Казахстан отметит 550-летие создания Первого казахского ханства.
"Тогда не было границ. То с этой стороны враги нападают, то – с той. Однако наши предки смогли для нас сохранить эти земли. Гости приезжают к нам и задаются вопросом: как достались эти широкие степи казахам? Для того, чтобы ответить на этот вопрос, мы должны начать с истории ханства. К тому же, важно знать национальную историю. Сейчас дети и внуки, которые постоянно сидят за компьютером, книг не читают. Чтобы они знали историю, нужен этот праздник", –
правильно))
Объяснение:
Проте роздробленість Київської Русі у сер. XII ст. зовсім не означала її повного політичного розпаду. Вона й надалі залишалася відносно єдиною державою зі спільними законами, територією, культурою, церквою. Змінилася лише форма державного устрою: на зміну централізованій монархії прийшла федеративна. Із сер. XII ст. Давньоруською державою спільно керує об'єднання найвпливовіших і найсильніших князів, що розв'язує питання внутрішньої і зовнішньої політики на з'їздах — "снемах". Такий порядок сумісного правління дістав у історичній науці назву " колективного сюзеренітету". Мала місце й система дуумвіратів, тобто двох співправителів — представників, як правило, ворогуючих династій. Цим київське боярство, яке укладало з ними договір, прагнуло досягти відносної рівноваги сил, а відповідно й спокою. (Київська земля, на відміну від інших, не перетворилася на спадкову вотчину якоїсь із князівських ліній, а впродовж усього періоду феодальної роздробленості вважалася загально династичною спадщиною давньоруського князівського роду.) Київ залишався безумовним загальнодержавним центром, у якому містилася резиденція митрополитів, і мрією чи не кожного більш-менш значного члена родини Рюриковичів. Іншого центру легітимності просто не було. На думку дослідників, аж до кінця 60-х років XII ст. необхідною умовою досягнення князями політичної старшості було володіння київським престолом. Пізніше боротьба князів за відновлення загальноруської єдності відбувалася шляхом утвердження в ролі об'єднавчого центру стольного міста однієї із земель, але за обов'язкової участі правителів у співволодінні Києвом.
Потому что он был предателем, он предал Петра 1