Объяснение:
2.Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна (нім. Dreißigjährige Krieg) — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав. До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Священна Римська імперія у XVII ст. становила конгломерат десятків королівств, князівств, і різноманітних адміністративних одиниць — церковних або світських. У Богемії, Саксонії і Північних князівствах Німеччини домінували протестанти, разом з тим, Баварія, Австрія, а також інші Південні князівства були переважно католицькими.
Панівна в Священній Римській Імперії династія Габсбургів була католицькою і всіляко дискримінувала протестантів. На початку XVII ст. розгорталася контрреформація, посилювалась церковна цензура та інквізиція, зміцнився орден Єзуїтів. Ватикан всіляко підштовхував правителів-католиків до викорінення протестантизму в їхніх володіннях.
Слід відзначити, що з часів Карла V провідна роль у політичному житті Європи належала династії Габсбургів. На початку XVII століття іспанська гілка династії володіла Португалією, Південними Нідерландами, півднем Італії і колоніями в Америці. Австрійські Габсбурги — закріпили за собою корону імператора Священної Римської імперії, були королями Богемії, Угорщини, Хорватії. Гегемонію Габсбургів прагнули ослабити європейські держави, найбільше Королівство Франція.
1.У 1635 р. Королівство Франція, прагнучи не допустити домінування Габсбургів втрутилась у війну безпосередньо (21 травня, була оголошена війна Іспанії). З її втручанням конфлікт остаточно втратив релігійне забарвлення, оскільки французи самі були католиками. Франція залучила в конфлікт своїх союзників в Італії — Савойю, Мантуйю і Венецію. Їй вдалося запобігти новому спалаху війни між Шведською імперією та Річчю Посполитою, що дало змогу шведам перекинути значні підкріплення до Німеччини. Французи атакували Ломбардію й Іспанські Нідерланди.
У відповідь у 1636 р. іспано-баварська армія під командуванням принца Фердинанда Іспанського перейшла річку Сомм і увійшла в Комп'єн, а імперський генерал Матіас Галас спробував захопити Бургундію.
Слід відзначити, що армії противників намагались не вступати у вирішальну битву, прагнучи виснажити один одного, нападами на комунікації і тили. Війна набула затяжного і виснажливого характеру. Найбільше від цього страждало мирне населення, яке нещадно грабували всі армії. Особливо в цьому сенсі відрізнялися французи. Селянам доводилося тікати в ліси, часто вони створювали партизанські загони, які нападали на невеликі військові підрозділи й намагалися обороняти свої села. Тим не менш, війська Габсбургів раз за разом зазнавали поразок. Останній період війни протікав в умовах виснаження обох супротивних таборів, викликаного колосальною напругою і перевитратою фінансових ресурсів.
Влітку 1636 р. саксонці та інші держави, які підписали Празький мир, повернули свої війська проти шведів. Разом з імперськими силами вони відтіснили шведського командувача Іоанна Банера на північ, проте були розбиті в битві біля Віттштока.
У 1637 р. помирає Фердинанд II, імператором стає його син — Фердинанд III, який хоча і не перебував під таким впливом єзуїтів як батько, проте не погоджувався на поступки протестантам і продовжував війну.
Гай Ю́лий Це́зарь Октавиа́н А́вгуст при рождении — Гай Окта́вий Фури́н, Gaius Octavius Thurinus; 23 сентября 63 года до н. э., Рим — 19 августа 14 года н. э., Нола) — древнеримский политический деятель, основатель Римской империи. 13 раз занимал должность консула (43 год до н. э., 33 до н. э., ежегодно с 31 до 23 до н. э., 5 до н. э., 2 до н. э.), с 12 года до н. э. — великий понтифик, с 23 года до н. э. обладал полномочиями трибуна , во 2 году до н. э. получил почётный титул «отец отечества».Происходил из незнатной богатой семьи, приходился внучатым племянником Цезарю. В 44 году до н. э. был усыновлён им по завещанию и оказался в центре политической жизни Римской республики, пользуясь поддержкой многих сторонников Цезаря. В 43 году до н. э. вместе с цезарианцами Марком Антонием и Марком Эмилием Лепидом создал второй триумвират для борьбы с общими противниками. После побед над Марком Брутом и Секстом Помпеем между триумвирами началась борьба за власть, завершившаяся войной между Антонием и Октавианом.
В 27—23 годах до н. э. Октавиан сконцентрировал в своих руках ряд обычных и чрезвычайных должностей, позволивших ему управлять Римским государством, избегая установления открытой монархии. Для характеристики нового строя используется термин «принципат», а Октавиан считается первым императором в современном смысле этого слова. За время своего правления Октавиан значительно расширил границы Римского государства, включив в его состав большие территории на Рейне и Дунае, в Испании, а также Египет, Иудею и Галатию. Проведение активной внешней политики стало возможным благодаря развитию экономики, освоению провинций и военной реформе. Правление Октавиана ознаменовалось уменьшением влияния сената на римскую политику и зарождением культа императора (среди проявлений последнего — переименование одного из месяцев в август).
ответ:СОРРИ ЕСЛИ ТОЛЬКО КАК ТО ТАК ПОСТАВЬ МНЕ ЗВЕЗДОЧКИ ОЧЕНЬ НУЖНО Древнеримский политический деятель, основатель Римской империи. 13 раз занимал должность консула, с 12 года до н. э. - великий понтифик, с 23 года до н. э. обладал полномочиями трибуна, во 2 году до н. э. получил почётный титул «отец отечества».
Родился: 23 сентября 63 г. до н.э., Рим, Италия, Римская республика
Умер: 19 августа 14 г. (75 лет), Нола, Италия, Римская империя
В браке с: Ливия Друзилла, Клодия Пульхра, Скрибония
Дети: Марк Випсаний Агриппа Постум, Тиберий, Юлия Старшая, Луций Юлий Цезарь Випсаниан, Гай Юлий Цезарь Випсаниан, Друз Старший
Цитата: Послушайте юноши, старика, которого юношей слушали старики!
Объяснение:
1) Рішельє (1585-1642). Не дивлячись на гучні титули, він жорстоко розправлявся із заколотниками. Непокірні аристократи ненавиділи кардинала, але Рішельє непохитно стояв на сторожі державних інтересів. Шалене обурення знаті викликав виданий міністром закон про заборону дуелей - масового явища серед дворянської молоді, яка в такий дивний б прагнула продемонструвати свою мужність, благородство і честь. Тільки за 20 років правління Генріха IV на дуелях загинуло близько 12 тис. дворян. Кардинал Рішельє заявив, що обов’язок підданих - не знищувати один одного, а проливати свою кров за короля і батьківщину. Перший міністр підпорядкував королю місцеве управління, створивши нову важливу посаду - інтендантів. Ними ставали освічені люди незнатного походження, які контролювали діяльність органів влади і втручались у всі сфери життя в провінціях. Вони отримували призначення від уряду, повністю від нього залежали і були слухняними виконавцями розпоряджень кардинала-міністра.
2) Між цими двома угрупованнями і розпочалися війни, які тривали 36 років (1562-1598 pp.) й отримали назву гугенотських (релігійних), або громадянських, війн.
Причинами їх було загострення релігійної боротьби між католиками і кальвіністами та ускладнення політичної ситуації у Франції на межі 50-60-х pp.
Приводом до війн стало вбивство 1563 р. у місті Вассі гугенотів. У березні 1562 p., проїжджаючи зі своїм загоном через Вассі, герцог Гіз напав на гугенотів, які зібралися відправляти богослужіння. Було вбито 23 людей та майже 200 поранено. Католицький Париж зустрів Пза як героя. Почалася війна.