ответ:Потомучто единство народа- это сила против которой не может противостаять ни одна чужеземная сила, которая пришла захватить. Из-за раздора множества народов захватчики воспользовавшись моментом захватывали территрии. Стоит только вспомнить Чингизхан, который воспользовавшись моментом, когда все народы были в раздоре и в войне он захватил множество территорий, и в том числе и Киевскую русь, которая боролась с восстаниями внутри страны, но если бы народ Киева объединился они бы с легкостью победили монголов-захватчиков.
Объяснение:
Объяснение:
У роки так званого великого терору контингент ГУЛАГу, незважаючи на широке застосування в країні вищої міри покарання — розстрілу засуджених, а також збільшення смертності серед ув'язнених, стрімко збільшився. Якщо на 1 липня 1937 в таборах перебувало 788 тис. ч., то в квітні 1938 — вже більше 2 мільйонів людей. Щоб якось «впоратися» з напливом ув'язнених, були організовані п'ять нових ВТТ (виправно-трудовий табір, серед них знаменитий Норильський), а потім ще тринадцять спеціальних лісозаготівельних таборів (Каргопольський, Тайшетський, Вятський, Північно-Уральський, Унженський, Усольський та ін.)
Наприкінці 1930 — початку 1940-х рр. було створено чимало спеціалізованих управлінь ГУЛАГ (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи безоплатну працю численних в'язнів, звершили чимало будівництв загально-союзного значення, серед яких зокрема — Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та ін.Після смерті Й.Сталіна всі спеціалізовані управління ГУЛАГ були передані відповідним міністерствам. Від 28 березня 1953 р. ГУЛАГ передано у відання Міністерства юстиції СРСР, а з 28 січня 1954 р. — МВС СРСР. 25 жовтня 1956 створено Головне управління виправно-трудових колоній МВС СРСР а 27 березня 1959 р. — Головне управління місць ув'язнення МВС СРСР яке було розформоване 1 травня 1960.
РАЗДЕЛЫ ПОЛЬШИ, ликвидация Польско-Литовского государства (Речи Посполитой) в конце 18 в. путем раздела его земель между Россией, Австрией и Пруссией.В 18 в. Речь Посполитая переживала экономический и политический упадок. Ее раздирала борьба партий, которой устаревший государственный строй: выборность и ограниченность королевской власти, право liberum veto, когда любой член сейма (высшего представительного органа управления) мог заблокировать принятие решения, поддержанного большинством. Соседние державы – Россия, Австрия, Пруссия – все чаще вмешивались в ее внутренние дела: выступая в роли защитников польской конституции, они препятствовали политическим реформам, направленным на укрепление монархической системы; они также требовали урегулирования диссидентского вопроса – предоставления православному и лютеранскому населению Речи Посполитой тех же прав, что и населению католическому.