М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Huhusik
Huhusik
17.03.2022 19:50 •  История

Определите как строила византия отношения соседними странами

👇
Открыть все ответы
Ответ:
76938
76938
17.03.2022

В начале XIII в. литовские племена находились в состоянии полной раздробленности. Они управлялись племенными вождями («рикасы» и «кунигасы»), которые вместе со своими дружинами совершали постоянные набеги и нападения на соседние русские и польские земли.

Грозная опасность со стороны агрессивных Ливонского и Тевтонского немецких орденов заставила литовцев объединиться вокруг одного военного вождя. В 30-х гг. XIII в. им стал первый великий князь Литовский Миндовг. Он не только объединил под своею властью большинство литовских племен, но захватил также и так называемую Черную Русь - область по левым притокам р. Неман с городами Новгородком, Слонимом, Волковысском и Гродно.

В начале XIV в. великому князю Гедимину удалось создать прочное объединение литовских и западнорусских земель. Столицей нового государства стала Вильна.

Великое княжество Литовское, почти с самого своего основания, приняло вид и характер литовско-русского государства. Его глава носил титул «господаря великого князя Литовского и Русского». Русское культурное влияние в новом государстве было очень большим. Гедимин и его сыновья женились на русских княжнах, а при дворе и в официальном делопроизводстве преобладал русский язык (литовской письменности в то время ещё не существовало).

В конце XVI в. в великом княжестве Литовском русские земли составляли 90 % всей территории и большинство населения было русским. Это объясняется, в частности, тем, что русские охотно признавали власть Литвы, чтобы избавиться от власти татар. К тому же, присоединяясь к Литве, русские области не испытывали национального или религиозного гнета, какой-либо ломки в местной жизни. Прежние князья - Рюриковичи, признавшие над собой верховную власть господаря Литовского, оставались на своих местах. В некоторых областях их заменили литовские князья - Гедиминовичи, но других существенных перемен не происходило.

Существенной чертой государственного строя великого княжества Литовского был его федеративный характер (в противоположность московской централизации). По мнению ряда историков[12], Литовско-Русское государство в XIV в. представляло в сущности конгломерат земель и владений, объединенных только подчинением власти господаря, но не сплотившихся в единое политическое целое.

После ожесточённой борьбы за власть великим князем стал Ягайло, который в 1386 году принял католичество и стал королем Польши, с именем Владислава. Ягайло обязался привести в католическую веру всех своих подданных и присоединить свои земли к польской короне. Заключённая им Уния по существу включила великое княжество Литовское в состав Польского королевства. Это привело к восстанию литовских князей и бояр, во главе которого стал князь Витовт. Восстание поддержали русские князья и бояре. Витовт был признан пожизненным господарем Литовским, но вассалом польского короля.

4,7(94 оценок)
Ответ:
ulllyyy2010
ulllyyy2010
17.03.2022

Розвиток культури у другій половині XIII — XV ст. визначався складною історичною ситуацією. Напередодні монголо-татарського нашестя Русь розділилася на безліч князівств, незалежних одне від одного або неміцно пов'язаних певними військово-політичними договірними відносинами. Джерела нараховують 18 великих державних утворень, а якщо враховувати й дрібні, то біля 30-ти. Внаслідок відсутності політичної єдності, неповного підпорядкування молодших князів старшим князям не було і військової єдності. Тому протистояти великим, добре навченим, наполегливим і жорстоким військам монголо-татар князям Русі було надто складно. Вже при першому зіткненні на ріці Калка в 1223 р. русичі зазнали поразки, але і це не привело до подолання міжусобних конфліктів.

1237—1240 рр. можна вважати найтрагічнішими в історії Русі. Літописи й археологічні джерела розкривають жахливі картини пожеж, вуличних боїв, масової загибелі людей у Києві, Чернігові та інших містах. Разом з містами знищувалися і витвори культури, було вбито і забрано в полон десятки тисяч людей, серед яких зустрічалося немало різних майстрів, решта населення втекла в ліси, обезлюдніли цілі області.

У 40-х роках XIII століття для більшості князівств Русі почалася іноземна навала, яка закінчилася лише через чверть сторіччя і ще стільки ж тривали періодичні набіги казанських, астраханських і кримських ханів. Військові спустошення і важкий тиск податків привели до затяжного економічного занепаду. За перші 50 років ординського правління не було побудовано жодного міста. Масштаби кам'яного будівництва досягли рівня, що передував нашестю, тільки через сто років. У ряді виробництв галося падіння або забуття складної техніки, спрощувалася реміснича промисловість: зникли сердолікове намисто, скляні браслети, мистецтво перетої емалі, поліхромна кераміка, виробництво смальти для мозаїк, більшість прийомів обробки металу і багато іншого. Зв'язок міста з селом, який зароджувався, широка торгівля великих міст з периферією були знищені татарами практично скрізь. Відбувся відрив Русі від світових торговельних шляхів, затрималося формування буржуазних елементів суспільства. Деякі дослідники серед наслідків навали виділяють зміни в ході внутрішнього розвитку: перехід від добровільного єднання під владою одного князя до піднесення ролі монарха. Але, всупереч думці деяких західних вчених, монголо-татари істотно не вплинули на сам характер культури, яка стояла набагато розвиненішою за культуру завойовників. Хоч у мову і проникли деякі слова, принесені татарами (базар, вежа, черевик, скриня, горище, ковпак, кафтан), загалом культура на Русі розвивалася на внутрішній основі. Крім того, знаходячись під владою степових орд, Київська Русь зберігала зв'язок з візантійським світом, що сприяло розквіту духовності в майбутньому. Руська митрополія перебувала під невсипущим контролем Константинополя. Володарі Орди, розуміючи значення церкви, звільнили православне духовенство від данини й оголосили недоторканими його земельні володіння за умови, що митрополити, як і князі, будуть їздити за ярликом в Орду. Тому навіть у скрутні для Русі часи в монастирях і церквах продовжувало концентруватися культурне життя.

Потрібно зазначити, що різні князівства різною мірою відчули наслідки монголо-татарського нашестя. Воно визначило остаточне оформлення в XIII — XIV століть історичних шляхів розвитку основних регіонів Русі: південно-західного з центром у Галицько-Волинському князівстві, яке охоплює в основному етнічні території сучасної України, північно-східного з центром у Володимиро-Суздальському князівстві і північно-західного з центром у Новгороді. Київське і Чернігівське князівства занепали. У зв'язку з переміщенням європейської торгівлі з Візантії у Західну Європу на Русі торговельні пріоритети перемістилися з Київського у Галицько-Волинське князівство, де перетиналися шляхи із західної, північної і східної Європи. Це, в свою чергу, обумовило інтенсивний культурний розвиток вказаного регіону. Литовське правління, що постало на українських землях з другої половини XIV століття, кардинально не вплинуло на культурний процес. Принцип литовської політики «нічого не змінювати і нічого не вводити» якнайкраще відповідав інтересам підвладного йому населення. Крім того, певною мірою литовське правління сприяло інтенсивним зв'язкам вказаних земель з Західною Європою і її впливу на місцеву культуру.

Объяснение:

Выпишите то что нужно, если подойдёт отметьте как лучший

4,7(1 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ