Коронован Карл I, английский король. Карл I (19 ноября 1600—30 января 1649) — король Англии, Шотландии и Ирландии (1625—1649) из династии Стюартов. Его политика абсолютизма и церковные реформы вызвали восстания в Шотландии и Ирландии и Английскую революцию. В ходе гражданских войн Карл I потерпел поражение, был предан суду парламента и казнён 30 января 1649 г. в Лондоне.
ОбъяснДо IX ст. на польських землях проживали численні слов'янські племена - лендяни, слензяни, мазовшани, вісляни та ін. (на думку деяких дослідників, їх було близько тридцяти), які з часом почали утворювати племінні об'єднання, очолювані князями (вождями)
Хоча вони проживали відособлено, їх зближували вірування, звичаї, мова землекористування й характер торгівлі. Усе це сприяло поступовому об'єднанню цих племен під владою правителів племінного союзу полян, що став головним осередком становлення польської державності.
"Землею полян" вважається басейн середньої течії річки Варти, а основним адміністративним центром - "грод" Гнєзно. Приблизно з середини IX ст. полянами керували спадкові князі з роду Пястів, які згодом започаткували першу польську династію. Найдавніша польська хроніка Галла Аноніма (початок XII ст.) зберегла легенду про те, як поляни за лиходійство, скоєне князем Попелем, вигнали з племені його самого та всіх його нащадків і за взаємною згодою проголосили вождем сина хлібороба Пяста - Земовіта. Земовіт об'єднав усі землі полян, які пізніше дістали назву Велика Польща.
Його наступники - Лестек і син Лестека князь Земомисл - намагалися підкорити сусідні племена й зміцнити свою владу на завойованих територіях. Однак перші етапи процесу територіального зростання держави полян дуже складно. Більш-менш точні відомості про її розміри з'являються лише за часів правління сина Земомисла - Мешка І (бл. 960-992) - першого історично достовірного польського князя, про якого згадується в літописі.ение:
Польща переживала тяжкі паси. Німецький (Тевтонський) орден відрізав Польщу від Балтійського моря. а п землями пройшла монгольська навала. Наприкінці XIII—XIV ст. розпочався складний процес об’єднання країни. Проти нього виступали магнати, які не потребували сильної влади короля, й міста, багато з яких входили до Ганзейського союзу і були більше зацікавлені в торгівлі з іншими державами, ніж усередині країни.
Лише за Казимира III (1333—1370) відбулося піднесення Польщі. Молодий король зрозумів, що він не зможе воювати з усіма ворогами Польщі, тому обрав політику компромісів із сусідніми державами й підписав з Угорщиною, Чехією, Тевтонським орденом мирні договори. Втрату деяких польських земель він компенсував українськими землями, приєднавши Галичину, Белжщпну і Холмщпну.
Казимир ввів єдині закони та єдину монету. Об’єднуючи окремі князівства і називаючи їх воєводствами, він не став докорінно міняти в них порядки і залишив місцеве самоуправління. Водночас, король жорстоко розправлявся із свавільними панами, незалежно від звань і чинів.
Проти кого і на захист кого спрямований цей закон? Поясніть свою думку.
Объяснение:
Эм... а что делать,та?
Объяснение:
Нормально скажи,а.
Відповідь:
Королівство Польське (лат. Regnum Poloniae, пол. Królestwo Polskie) — польська середньовічна і ранньомодерна монархія утворена у 1025 році, коли був коронований великопольський князь Болеслав І Хоробрий. Пізніше титул польського короля носив син Болеслава, Мешко ІІ (1025—1031), Болеслав ІІ Сміливий (1076—1079), Пшемислав ІІ (1290—1295) та Вацлав II (1300—1305). Після подолання політичної роздробленості Польщі та коронації 1320 року Владислава I Локетка й аж до 3-го поділу Речі Посполитої у 1795 році королями були всі наступні володарі Польщі. Разом з тим, у середині XIV ст. відбулося відокремлення в рамках польської монархії інституту держави від особи конкретного короля: власне інститут держави, що міг функціонувати незалежно від наявності чи відсутності короля, оформився як Корона Королівства Польського. За умовами Люблінської унії 1569 року, Королівство Польське («Корона») стало однією з двох частин Речі Посполитої поруч з Великим князівством Литовським.
ва, а після смерті Володимира Болеслав підтримав Святополка проти його брата Ярослава і за до в заволодінні Києвом отримав Червенські городи назад.
Королі́вство Уго́рське (лат. Regnum Hungariae; 1000—1918) — королівство на території сучасних Угорщини, Словаччини, Хорватії і Славонії, Трансільванії, Воєводини, Закарпаття, Бургенланду, утворене Стефаном І Святим з династії Арпадів у 1000 році. У 14 столітті перейшло до Анжуйської, а з 15 століття — до Ягелонської династії. Після поразки у битві при Могачі 1526 року від військ Османської імперії втратило незалежність, ставши частиною володінь Габсбургів.
Пояснення: