Фантазія - це здатність в звичних речах розгледіти щось незвичайне, цікаве. Для людини фантазія абсолютно необхідна як джерело натхнення б поглянути на світ по-новому. У тексті В.К.Железнікова йдеться про зустріч дорослої людини, льотчика, з маленьким хлопчиком. Спочатку льотчик був втомлений і похмурий, а потім хлопчик розповів йому про хмари, схожі на слонів і китів. «Він із захопленням подивився на цього худенького хлопчика», - описується реакція дорослого. Дуже важливо буває відволіктися від буденності, і в знак подяки за таку можливість льотчик подарував маленькому художнику фарби. Майже така ж зустріч льотчика з хлопчиком сталася в казці Антуана де Сент-Екзюпері. Похмурий і сердитий дорослий не міг намалювати для малюка те, що той просив - баранчика. Зневірившись, пілот зобразив ящик, сказавши, що в ньому баранчик. Хлопчик був у захваті, тому що розгледів в цьому кострубато малюнку свого баранчика. Потім стався розповіді Маленького Принца про його планеті, прекрасної троянді і баобабах. Може, все це і фантазії, але в них закладена думка про цілком реальному натхненні: берегти свою планету, піклуватися про улюблених, цінувати життя і своєчасно позбавлятися від зла. Нас оточують справжні чудеса, варто тільки включити фантазію і по-новому поглянути на світ.
Украинский не знаю,перевела через переводчик
Мне кажется, это и есть то, что определяет настоящую крепкую дружбу — когда при встрече не чувствуется ни расстояние, ни проведенное порознь время. Что касается возраста… доля правды, безусловно, в утверждении Манфреда Кетса де Вриса, наверное, есть: взрослые, сложившиеся люди довольны теми дружескими (и семейными) отношениями, которые у них уже есть, и активно не ищут новых друзей.
Вопрос уже в качестве, а не в количестве. При этом мой опыт показывает, что если ты открытый и общительный человек, открыт ко всему новому и необычному, то ты всегда будешь встречаться с людьми, с которыми есть общие интересы. И кто"то из этих людей в дальнейшем может стать хорошим другом.