ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА, Helianthi annui oleum raffinatum (PhEur); Sunflower oil, refined (BP; CAS № 8001-21-6); син.: Huile de tournesol; oleum helianthi; sunflowerseed oil — прозора, олієподібна рідина від світло-жовтого до жовтого кольору, зі слабким своєрідним запахом та приємним смаком, до складу якої входить комплекс природних кислот: лінолева (66%), олеїнова (21,3%), пальмітинова (6,4%), арахідинова (4,0%), стеаринова (1,3%) та біхінова (0,8%).
О.с. одержують пресуванням або екстракцією звільненого від оплодня насіння соняшника однорічного — Helianthus animus, родини складноцвітих — Compositae. О.с. має такі властивості: Tкип 40– 60 ˚С; Tпл 18 ˚С; щільність — 0,915–0,919 г/см3; гідроксильне число — 14–16; йодне число — 125–140; кислотне число ≤0,5; перекисне число ≤10,0; число омилення — 188–194; показник заломлення n40D=1,472–1,474, n40D=1,466–1,468; змішується із хлороформом, чотирихлористим вуглецем, діетиловим етером та парафіном; практично не розчиняється в етанолі (95%) та воді; стійкість до окиснення знижується за наявності оксидів заліза та міді. На повітрі висихає дуже повільно (10–20 днів), утворюючи плівку.
О.с. використовують у складі рідких та м’яких фармацевтичних і косметичних композицій у формі мазей, лініментів, кремів як наповнювач, розріджувач, емульгатор, розчинник та пом’якшувач. У складі таблеток використовується як зв’язувальна речовина. Входить до складу офіцинальних лініментів (аміачного, борноцинкового, цинку оксиду), олій (блекоти, камфори), клеолу. Терапевтично О.с. використовується у складі препаратів для парентерального харчування, як постачальник енергії та незамінних жирних кислот. Використання у в/м ін’єкціях не викликає ушкодження тканин. Також використовується як харчовий продукт, у т.ч. у складі олеомаргаринів.
О.с. є відносно нетоксичною та неподразливою речовиною. Зберігається в герметичних, добре наповнених контейнерах, у захищеному від світла місці. При необхідності для покращання стабільності до складу О.с. можуть додаватись антиоксиданти, кількість яких зазначається на етикетці.
Ремесло было развито в античных городах Северного Причерноморья. В ранний период, начиная с 1-го тысячелетия началось отделение ремесла от сельского хозяйства. В княжеские времена ремёсла отличались сложностью характера производства и более высоким качеством товаров. В крупных городах уже существовало более 60 отраслей: металлургия, кузнечество, переработка меха, шерсти, льна, кости, камня, производство стекла. Своего расцвета достигло производство украшений одежды и культовых сооружений. По социальному положению ремесленники Киевской Руси были поделены на свободных и холопов, а также на княжеских, боярских и городских (наибольшее количество). Они преимущественно селились в одном районе или на одной улице города. Для защиты своих интересов они создавали общества, которые можно считать зарождениями цехов. Татаро-монгольское нашествие привело к упадку ремесел. Они возродились только во времена Галицко-Волынского государства. Во 2-й половине XIV века —1-й половине XV века появилась цеховая организация в системе Магдебургского права.
1)
Объяснение:
P2O5, H2SO3,. Ni(NO3)2