ответ:Опыт 1. Получение водорода.
Zn + 2HCl → ZnCl2 + H2↑ Реакция замещения
Опыт 2. Собирание водорода.
паровая конверсия - получение чистого водорода из лёгких углеводородов, является самым популярным и самым дешевым производства водорода
газификация угля - преобразование органической части твёрдого или жидкого топлива в горючие газы при высокотемпературном нагреве с окислителем
электролиз воды - под действием постоянного электрического тока дистиллированная вода разлагается на кислород и водород
пиролиз - термическое разложение органических и многих неорганических соединений
Опыт 3. Горение водорода.
Образуется вода.
2H2 + O2 = 2H2O - разложение
Опыт 4. Восстановление водорода с оксидом меди.
Восстанавливает оксиды многих металлов, в результате чего образуется вода
CuO+H2=H2O+Cu - обмен
Вывод:
1. паровая конверсия метана и природного газа;
2. газификация угля;
3. электролиз воды;
4. пиролиз;
Бесцветный, не имеющий запаха и вкуса, нетоксичный двухатомный газ с химической формулой H2, который в смеси с воздухом или кислородом горюч и крайне пожаро и взрывоопасен
Объяснение:
Окси́ди (також застаріле о́кисли) — неорганічні бінарні сполуки, до складу яких входить Оксиген у ступені окиснення −2.[1] В таких сполуках Оксиген може зв'язуватися лише з менш електронегативними елементами, тобто з усіма, окрім флуору (такі сполуки вважаються флуоридами оксигену). Відомі також оксиди інертних газів.Оксиди є найпоширенішими сполуками на Землі: до цього класу належить вода, пісок, вуглекислий газ, оксид алюмінію та оксид заліза, які є основою багатьох мінералів, тощо.З огляду на те, що Оксиген проявляє в оксидах сталий ступінь окиснення −2, їх розподіляють за ступенем окиснення парного елементу. Так, всі оксиди можна поділити на групи: R2О, RO, R2О3, RO2, R2О5, RO3, R2О7 і RO4, де R — відповідний елемент (метал або неметал).Якщо хімічний елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, K2O — оксид калію, CaO — оксид кальцію, Al2O3 — оксид алюмінію і т. д. Якщо ж елемент проявляє змінну валентність і утворює по кілька оксидів, то він може записуватися з додаванням валентності елемента. Наприклад, FeO — оксид заліза(II), Fe2O3 — оксид заліза(III).
Дещо застарілими є варіанти назв, в яких до слова оксид додаються префікси з грецьких числівників, які показують кількість атомів оксигену, що припадають на один атом даного елементу. Наприклад, Cu2O — геміоксид (півоксид) міді, NO — монооксид азоту, Cr2O3 — сесквіоксид (півтораоксид) хрому, TiO2 — діоксид (двооксид) титану, V2O5 — геміпентаоксид (півп'ятиоксид) ванадію, SO3 — триоксид сірки, Cl2O7 — гемігептаоксид хлору, OsO4 — тетраоксид осмію. Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Крім того, деякі оксиди мають ще й особливі, тривіальні назви. Наприклад, діоксид вуглецю CO2 називають вуглекислим газом, діоксид сірки SO2 — сірчистим газом, монооксид вуглецю CO — чадним газом тощо. Більшість оксидів неметалів називають ангідридами відповідних кислот. Наприклад, триоксид сірки SO3 називають сульфатним ангідридом (ангідридом сульфатної кислоти H2SO4), оксид фосфору P2O5 — фосфатним ангідридом (ангідридом фосфатної кислоти H3PO4) і т. д.
Объяснение:
С2H6C2H4+H2
n(C2H6)=V/Vm=11.2/22.4=0.5 моль
n(C2H4)=n(C2H6)=0.5 моль
V(C2H4)=n*Vm=11.2 л
ответ:11.2 л
0.5 моль