добування:
похідні гліцерину завжди є в організмах вищих тварин і людини. ці жири — складні ефіри гліцерину і органічних кислот (пальмітинової, стеаринової і олеїнової) — найенергоємніші речовини організму. енергетична цінність гліцеридів у два з гаком рази більша, ніж у вуглеводів.
гліцерин високого ступеня чистоти (не менше 98%) отримують шляхом алкоголізу рослинних жирів, із застосуванням вакуум-ректифікації. при остаточному тиску 400па при температурі кипіння 130-140ос вдається уникнути полімеризації і термічного розкладання гліцерину з отриманням дистильованого продукту.
до розробки синтетичних методів гліцерин отримували лужним омиленням жирів. при цьому утворюються мила з водним розчином гліцерину. мило відокремлюють шляхом висолювання за хлориду натрію, а гліцерин отримують шляхом повторного згущення і кристалізації осадженого хлориду натрію. отриманий 80% гліцерин темного кольору очищується перегонкою і обробкою активованим вугіллям.
існує ферментативний метод отримання гліцерину. гліцерин присутній в натуральних винах але у долях процента.[3] біля трьох відсотків цукру, який міститься у винограді, в кінцевому рахунку перетворюються в гліцерин.[3] в процесі дозрівання вина гліцерин частково перетворюється в інші органічні продукти.
інший метод оснований на гідролітичному розщепленні вуглеводів (крохмалю, деревного борошна і цукру, особливо тростинного), призводить до утворення суміші гліцерину з іншими гліколями.
також гліцерин утворюється при виробництві біодизеля.
синтетичним шляхом гліцерин отримують з пропілену.
застосування в промисловості:
у промисловості його отримують головним чином при гідролітичному розщепленні жирів. гліцерин випускають трьох видів — сирий, дистильований та технічно чистий. в косметиці дозволено застосування двох останніх. гліцерин гігроскопічний. завдяки властивості поглинати з повітря до 40—50 % води по відношенню до його початкової маси, він отримав широке розповсюдження в косметиці, як речовина, що швидко відбирає воду з тваринної та рослинної тканини. він застосовується майже у всіх косметичних препаратах як пом'якшуючий засіб та є одним з основних видів сировини для виготовлення зубних паст. він не засихає, не гіркне, замерзає при дуже низьких температурах і тому застосовується як речовина, що перешкоджає висиханню та замерзанню косметичних виробів.
гліцерин використовується в парфумерії та фармації як зм'якшувальний засіб або основа мазей, добавка до масла, у харчовій промисловості — як добавка до напоїв (особливо, алкогольних). наприклад, добавку гліцерину передбачає класична технологія приготування хорошого портвейну.[3] спиртовий розчин тринітрогліцерину має судинорозширювальну дію й у вигляді ліків використовується при серцевих захворюваннях. похідним гліцерину є гліцерофосфат (гліцерофосфат кальцію і гліцерофосфат натрію), який використовують в медичній практиці. із гліцерину синтетичним шляхом отримують незамінну амінокислоту метіонін, котру в медичній практиці застосовують при захворюваннях печінки і атеросклерозі.[3]
гліцерин, його олігомери і полімери запропоновані як засоби, які зберігають свіжість харчових продуктів.
у шкіряному виробництві та текстильній промисловості — для обробки пряжі і шкіри з метою їх пом'якшення та надання еластичності. гліцерин застосовується в тютюновій промисловості, при виробництві поліуретанів, гуми, фанери, барвників, чорнил і паст, зубної пасти, емульгаторів, фотографічних і інших матеріалів. гліфталеві смоли — продукти реакції гліцерину з фталевою кислотою, — будучи розчинені в спирті, перетворюються в хороший, хоча і дещо крихкий, електроізоляційний лак.[3] гліцерин необхідний для виробництва епоксидних смол — з гліцерину отримують епіхлоргідрин — незамінну речовину для синтезу епоксидної смоли.[3]
з гліцерину добувають вибухову речовину тринітрогліцерин, що використовується для виготовлення динаміту. роль гліцерину при виробництві пороху другорядна, але гліцерин є назамінною сировиною для отримання нітрогліцерину, а значить і істичного пороху і динаміту.
гліцерин як кормова добавка підвищує надої молока.[6]
гліцерин разом з пропіленгліколем формують основу рідини для паріння в електронних сигаретах.
Молекулярные - ковалентные связи (полярная и неполярная, но кроме атомных)
Атомная - между атомами (фактически ковалентная)
Ионные - между ионами (метал - неметал)
Металлические - металлы
Сульфат калия - K2SO4 - ионная (Металл - K и кислотный остаток SO4)
Углекислый газ - CO2 - молекулярная (два разных неметалла)
Железо - Fe - металлическая
Кварц - SiO2 - атомная (два разных неметалла)
Медный купорос - CuSO4 - ионная (металл - Cu, кислотный остаток - SO4)
Вода - H2O - молекулярная (два разных неметалла)
Графит - C - атомная (неметалл)
Алюминий - Al - металлическая (металл)
Сера ромбическая - S8 - молекулярная (неметалл с ков.непол.)
Красный фосфор - P - атомная (неметалл)
Цинк - Zn - металлическая (металл)
Белый фосфор - P4 - молекулярная (ков.непол.)
Карборунд - SiC - атомная (два разных неметалла)
Фосфид калия - K3P - ионная (металл - K, кислотный остаток - P)
Озон - O3 - молекулярная (ков.непол)
Глауберова соль - Na2SO4*10H2O - ионная (металл - Na, кислотный остаток - SO4)
Таким образом
Молекулярные - CO2, H2O, S8, P4, O3;
Атомные - SiO2, C, P; SiC
Ионные - K2SO4, CuSO4, K3P, Na2SO4*10H2O;
Металлические - Fe, Al, Zn