Химические свойства гидроксида натрия
Гидроксид натрия реагирует с кислотами с образованием солей и воды (реакция нейтрализации):
NaOH + HCl = NaCl + H2O;
2NaOH + H2SO4 = Na2SO4 + H2O.
Раствор гидроксида натрия изменяет цвет индикаторов, так, например, при добавлении лакмуса, фенолфталеина или метилового оранжевого в раствор этой щелочи их окраска станет синей, малиновой и желтой соответственно.
Гидроксид натрия реагирует с растворами солей (если в их состав входит металл образовать нерастворимое основание) и кислотными оксидами:
Fe2(SO4)3 + 6NaOH = 2Fe(OH)3↓ + 3Na2SO4;
2NaOH + CO2 = Na2CO3 + H2O.
2)
Получение нитрата меди
Нитрат меди (II) может быть получен при растворении меди, оксида или гидроксида меди в азотной кислоте:
Cu + 4HNO3 = Cu(NO3)2 + 2NO2 + 2H2O;
CuO + 2HNO3 = Cu(NO3)2 + H2O;
Cu(OH)2 + 2HNO3 = Cu(NO3)2 +2H2O.
Химические свойства нитрата меди
Нитрат меди (II) – средняя соль, образованная слабым основанием – гидроксидом меди (II) (Cu(OH)2) и сильной кислотой – азотной (HNO3). Формула – Cu(NO3)2. Гидролизуется по катиону. Характер среды водного раствора нитрата меди (II) кислый. Уравнение гидролиза будет выглядеть следующим образом:
Cu(NO3)2 ↔ Cu2+ + 2NO3—;
Cu2+ + 2NO3— + H2O ↔ CuOH+ + H+ + 2NO3—;
Cu2+ + H2O ↔ CuOH+ + H+;
Cu(NO3)2 + H2O ↔ Cu(OH)NO3 + HNO3.
Теоретически возможна вторая ступень:
Cu (OH)NO3 ↔ CuOH+ + NO3—;
CuOH+ + NO3— + H2O ↔ Cu(OH)2 + H+ + NO3—;
CuOH+ + H2O ↔ Cu(OH)2 + H+;
Cu(OH)NO3 + H2O ↔ Cu(OH)2 + HNO3.
Нитрат меди реагирует со щелочами (1), гидратом аммиака (2):
Cu(NO3)2 + 2NaOHdilute = Cu(OH)2↓ + 2NaNO3 (1);
Cu(NO3)2 + 2(NH3×H2O)dilute = Cu(OH)2↓ + 2NH4NO3 (2).
Вступает в реакции комплексообразования:
Cu(NO3)2 + 4(NH3×H2O)conc = [Cu(NH3)4](NO3)2 + 4H2O.
При нагревании до температуры выше 170oС нитрат меди разлагается на оксид меди (II), диоксид азота и кислород:
Cu(NO3)2 = 2CuO + 4NO2 + O2.
2) менше 7
3) Техногенне забруднення довкілля суттєво впливає не лише на склад атмосферного повітря, але й на процеси кругообігу енергії й речовин у природі. Зокрема зміна хімічного складу повітря внаслідок діяльності людини та процеси кругообігу води у природі спричиняють виникнення феномену «кислотних дощів». Це явище було відкрито понад сто років тому А. Смітом, який виявив залежність між рівнем забруднення атмосферного повітря й кількістю опадів. Незабруднені опади самі по собі мають кислу реакцію (pH = 5,5–6,0). Значне забруднення атмосфери сірчистим ангідридом, окислами азоту, сполуками хлору й фтору призводить до більшої кислотності. На окремих територіях США, Європи середньорічна кислотність опадів не перевищує 4,0-4,5, що прирівнюється до слабких розчинів кислот. У деяких регіонах земної кулі реєструються опади з pH ==3,8.
Збільшення вмісту кислих іонів і постійне вимивання лужних катіонів призводить до того, що буферна система рослин руйнується і кислотність ґрунтів збільшується.
Токсична дія аерозолю сірчаної кислоти на організм людини особливо посилюється у хмарну погоду. Розчин сірчаної кислоти у вигляді крапель туману тримається у повітрі або разом із дощем випадає на землю. Сірчана кислота роз’їдає метал, тканини, бетон, фарби, негативно впливає на все живе; на підкислених ґрунтах знижується врожайність, а зростання кислотності у водоймах призводить до загибелі всього живого. Наприклад, при pH = 4,5 гинуть усі риби, земноводні, комахи, а на дні розвиваються гриби й бактерії –анаероби, внаслідок життєдіяльності яких виділяється вуглекислий газ, метан і сірководень.
Дія забрудненого повітря й води на організм людини проявляється в загальному погіршенні здоров’я людини, зниженні імунітету, появі головного болю, відчутті слабкості, зниженні продуктивності праці тощо. У районах із сильним забрудненням атмосферного повітря й води рівень захворюваності населення на бронхіти у 3-5 разів пневмонією в 2-3, плевритом у 3-4 рази вищий, ніж у населення інших районів.