2AL+3S ---> AL2S3
AL(0) -3e >AL (3+) п.о. Al(0) во-ль ╽2╽
S(0) +2e > S (2-) п.в. S(0) ок-ль ╽3╽
C+2H2--->CH4
C(0) -4e ---> C(4+ )C(0) п.о. C(0) во-ль ╽2╽╽1╽
H2 (0) +2e> 2H (1-) п.в H2 (0)ок-ль ╽4╽╽2╽
6KOH + 3Cl2 > KClO3 + 5KCl + 3H2O
Сl2(0)+2e >2Cl(-2) п.о. Cl(0) во-ль ╽10╽╽5╽
Cl2(0) -10e >2Cl(+5) п.о. Cl2(0) во-ль ╽2╽╽1╽
AlCl3+3AgNO3 >3AgCl(осадок)+Al(NO3)3
Здесь р-я обмена, с.о. здесь неизменна во всех соединеияз
S + 6HNO3(конц.) > H2SO4 + 6NO2 + 2H2O
S(0) -6e---> S(+6) ╽1╽п.о. S(0) во-ль
N(+5) +1e--->N(+4) ╽6╽п.о. N(+5) ок-ль
Залежно від того, входить кисень до складу кислотного залишку чи не входить, кислоти поділяються на кисневі і безкисневі.
До найбільш вживаних кисневих кислот належать сульфатна (сірчана) кислота H2SO4, нітратна (азотна) кислота HNO3 і фосфатна (фосфорна) кислота H3PO4.
Кисневі кислоти можна розглядати також як гідроксиди (найчастіше неповні, або оксиди-гідроксиди) кислотних оксидів, тобто як продукти приєднання води до кислотних оксидів (ангідридів). їх зображають такою загальною формулою: n RxOy • m Н2О, де x і y залежать від валентності кислотоутворюючого елементу, а n і m — від типу кислоти. Наприклад:
SO3 + Н2О → SO3·Н2О, або SO2(ОН)2 (Сульфатна кислота Н2SO4)
Р2О5 + Н2О → Р2О5·Н2О, або 2РО2(ОН) (Метафосфатна кислота НРО3)
Р2О5 + 3Н2О → Р2О5·3Н2О, або 2РО(ОН)3 (Ортофосфатна кислота Н3РО4).
Объяснение: