бачимо, що один і той же хімічний елемент Гідроген входить до складу бінарних сполук у різній кількості. Атоми Гідрогену однакові за своєю будовою та властивостями, звідси випливає, що це пов'язано з будовою та властивостями атомів, з якими утворює сполуки Гідроген: Хлором, Оксигеном, Нітрогеном, Карбоном.
Властивість атома приєднувати певну кількість інших атомів називається валентністю.
Валентність є найважливішою характеристикою хімічних елементів. З розвитком науки зміст цього поняття багаторазово змінювався. Наприклад, раніше валентність визначали як число атомів одновалентного елемента, з якими сполучається один атом даного елемента. У наш час валентність – це число хімічних зв'язків, якими даний елемент сполучається з іншими атомами. Максимальна валентність, як правило, відповідає номеру групи періодичної системи хімічних елементів, у якій знаходиться хімічний елемент. Всі хімічні елементи за властивістю поділяються на дві групи:
На початку нашої ери люди використовували в побуті близько 100 хімічних речовин як органічного походження (бджолиний віск, крохмаль, жири, оливкову та кокосову олію, оцтову кислоту тощо) так і неорганічного (пемза, кухарська сіль тощо). Крохмаль застосовувався для склеювання папірусу, яєчний білок — для склеювання виробів, бджолиний віск — для виготовлення фарб, покриття табличок для письма, виготовлення засобів догляду за меблями. Пурпур, індиго, хну використовували для фарбування волосся, а також бавовни, шовку, льону, вовни. У побуті знайшли застосування гіпс, лаки для розпису на стінах. До речі, яскраві зображення на стінах печер та прадавніх будівель збереглися й до наших часів. Багато секретів натуральних барвників загубилося в часі, але деякі збереглися і використовуються у наш час при виготовленні килимів та рушників народними майстрами.
Відбілювачем може бути перборат натрію NaBO3 • 4Н2О, як сама пероксидна сіль, так і пероксид гідрогену Н2О2, що утворюється під час гідролізу солі.
Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)
бачимо, що один і той же хімічний елемент Гідроген входить до складу бінарних сполук у різній кількості. Атоми Гідрогену однакові за своєю будовою та властивостями, звідси випливає, що це пов'язано з будовою та властивостями атомів, з якими утворює сполуки Гідроген: Хлором, Оксигеном, Нітрогеном, Карбоном.
Властивість атома приєднувати певну кількість інших атомів називається валентністю.
Валентність є найважливішою характеристикою хімічних елементів. З розвитком науки зміст цього поняття багаторазово змінювався. Наприклад, раніше валентність визначали як число атомів одновалентного елемента, з якими сполучається один атом даного елемента. У наш час валентність – це число хімічних зв'язків, якими даний елемент сполучається з іншими атомами. Максимальна валентність, як правило, відповідає номеру групи періодичної системи хімічних елементів, у якій знаходиться хімічний елемент. Всі хімічні елементи за властивістю поділяються на дві групи: