Объяснение:
а) В ряду Н2S – Н2Sе – Н2Те кислотные свойства усиливаются, т.к. увеличивается атомный радиус в ряду элементов S-Se-Te, следовательно, длина химической связи в ряду Н -S – Н-Sе – Н-Те увеличивается, что облегчает отрыв атома водорода в виде иона Н+.
Восстановительные свойства усиливаются.
б) В ряду Н2SО4 – Н2SеО4 – Н2ТеО4 кислотные свойства ослабевают, т.к. в ряду S-Se-Te электроотрицательность уменьшается.
А окислительные свойства ухудшаются, т. к. уменьшается элемента в высшей степени окисления принимать электроны. Следовательно, восстановительные свойства усиливаются.
На кожній з оболонок може розташовуватися лише певне число електронів (див. принцип виключення Паулі).
Розрізняють внутрішні й зовнішні (валентні) електронні оболонки.
Внутрішні оболонки відповідають за спектри рентгенівського випромінювання та спектри рентгенівського поглинання атомів. Зовнішні — за хімічні властивості атома.
Оболонки бувають заповненими, незаповненими та частково заповненими.
Основою класифікації електронних оболонок є енергетичний спектр атома водню. В атомі водню, якщо його розглядати, використовуючи нерелятивістську квантову механіку, енергія електронної орбіталі залежить тільки від головного квантового числа. s-, p-, d-орбіталі, що відповідають одному головному квантовому числу мають однакову енергію. При врахуванні релятивістських ефектів, однак, виродження частково знімається, тобто в спектрі з'являється тонка структура.
Електронні оболонки складніших атомів із більшим числом електронів будуються на основі класифікації атомних орбіталей. Проте, на відміну від атома водню, енергії s-, p-, d- та f-орбіталей мають різне значення. Це розщеплення зумовлене різними причинами: врахуванням релятивістських ефектів, зокрема, спін-орбітальною взаємодією, екрануванням ядра внутрішніми оболонками, надтонкою структурою. Тому кожна з електронних оболонок розпадається на підоболонки.
Традиційно для важких елементів оболонку з найменшою енергією називають К-оболонкою, наступну за енергією оболонку — L-оболонкою, і так далі.
Күкірт
Тіл
PDF түсіріп алу
Бақылау
Өңдеу
Күкірт (ағылш. Сұлфұр), С – элементтердің периодтық жүйесінің ВІ тобындағы химиялық элемент; ат. н. 16, ат. м. 32,06. Тұрақты 4 изотопы бар. Сондай-ақ жасанды жолмен алынған 6 изотопы белгілі. Күкірттің жер қыртысындағы салмақ мөлшері 0,05%, теңіз суында 0,08 – 0,09%. Күкірт біздің заманымыздан 2000 жыл бұрын белгілі болған. Қалыпты жағдайда күкірт сары түсті, бейметалл. Табиғатта бос күйінде (саф К.) және сульфидті (мысалы, пирит, галенит, антимонит, т.б.), сульфатты (гипс,