Пример 1. Вычислите осмотическое давление раствора, содержащего в 1,5 л 135 г глюкозы C6H12O6 при 0 0С.
Решение:Осмотическое давление определяется по закону Вант-Гоффа:
См RТ
Молярную концентрацию раствора находим по формуле:
.
Подставляя значение молярной концентрации в выражение закона Вант-Гоффа, рассчитываем осмотическое давление:
π = См RТ= 0,5 моль/л ∙ 8,314 Па∙м3/моль∙К∙273=1134,86 ∙103 Па
Пример 2.Определите температуру кипения раствора, содержащего 1,84 г нитробензола C6H5NO2 в 10 г бензола. Температура кипения чистого бензола 80,2 0С.
Решение: Температура кипения раствора на ∆tкип будет выше, чем температура кипения чистого бензола: tкип(раствора)= tкип(растворителя) + ∆tкип;
По закону Рауля: ∆tкип = Е∙ Сm ,где Е-эбуллиоскопическая константа растворителя (табличная величина),Сm – моляльная концентрация раствора, моль/кг
∆tкип = Е∙ Сm =1,5 ∙ 2,53=3,8 0С.
tкип(раствора)= tкип(растворителя) + ∆tкип =80,2 0С +3,8 0С=84 0С.
901. Раствор, содержащий 57 г сахара С12Н22О11 в 500 г воды, кипит при 100,72 0С. Определите эбуллиоскопическую константу воды.
902. Раствор, содержащий 4,6 г глицерина С3Н8О3 в 71 г ацетона, кипит при 56,73 0С. Определите эбуллиоскопическую константу ацетона, если температура кипения ацетона 56 0С.
903. Вычислите температуру кипения раствора, содержащего 2 г нафталина С10Н8 в 20 г эфира, если температура кипения эфира 35,6 0С, а его эбуллиоскопическая константа 2,16.
904. 4 г вещества растворены в 100 г воды. Полученный раствор замерзает при -0,93 0С. Определите молекулярную массу растворённого вещества.
905. Определите относительную молекулярную массу бензойной кислоты, если 10 % раствор её кипит при 37,57 0С. Температура кипения эфира 35,6 0С, а его эбуллиоскопическая константа 2,16.
Історія розвитку органічної хімії
Фрідріх Велер — хімік, який
першим синтезував сечовину
в 1828 році
отримання різних органічних речовин були відомі ще з давнини. Єгиптяни і римляни використовували барвники індиго і алізарин, що містяться в рослинах. Багато народів знали секрети виробництва спиртних напоїв і оцту з сировин, які містять цукор і крохмаль.
За часів середньовіччя до цих знань нічого не додалося, деякий прогрес почався тільки в XVI–XVII століттях: були от
римані деякі речовини, в основному шляхом перегонки певних рослинних продуктів. У 1769–1785 роках Шеєле виділив кілька органічних кислот, таких як яблучна, лимонна, винна, галова, молочна і щавелева. У 1773 році Руель виділив з людської сечі сечовину.
Виділені з тваринної або рослинної сировини продукти мали між собою багато спільного, але відрізнялися від неорганічних сполук. Так виник термін «Органічна хімія» — розділ хімії, котрий вивчає речовини, виділені з організмів (визначення Берцеліуса, 1807 р.).
Однак, цю ідею було спростовано в 1828 році, коли німецький дослідник Фрідріх Велер вперше синтезував сечовину (яка є біологічно важливою органічною речовиною) шляхом випаровування водного розчину типової неорганічної солі, ціанату амонію NH4OCN. Ця дата часто вважається початком органічної хімії як наукової дисципліни. Але справжнє сприйняття органічної хімії як незалежної дисципліни відбулось дещо пізніше, в другій половині XIX ст.
Кекуле фон Страдоніц Фрідріх Авґуст
Важливим етапом стала розробка теорії валентності Купером і Кекуле в 1857 році, а також теорії хімічної будови Бутлеровим в 1861 році. В основу цих теорій були покладені чотиривалентність Карбону і його здатність до утворення ланцюгів. У 1865 році Кекуле запропонував структурну формулу бензену, що стало одним з найважливіших відкриттів в органічній хімії. У 1875 році Вант-Гофф і Ле Бель запропонували тетраедричну модель атома Карбону, за якою валентності Карбону направлені до вершин тетраедра, якщо атом Карбону помістити в центр цього тетраедра. У 1917 Льюїс запропонував розглядати хімічний зв'язок за до електронних пар.
У 1931 році Хюккель застосував квантову теорію для пояснення властивостей альтернантних ароматичних вуглеводнів, чим заснував новий напрям в органічній хімії — квантову хімію.
У 1933 році Інгольд провів вивчення кінетики реакції заміщення біля насиченого атома Карбону, що призвело до масштабного вивчення кінетики більшості типів органічних реакцій.
Вюрц Шарль Адольф
Предметом вивчення були переважно субстанції біологічного походження. Але науково-технічний прогрес не стояв на місці, і з часом основною матеріальною базою органічної хімії стала кам'яновугільна смола, що виділяється при отриманні коксу прожарюванням кам'яного вугілля. Саме на основі переробки кам'яновугільної смоли вкінці XIX століття виник основний органічний синтез. У 50-60 роках XX століття відбувся перехід основного органічного синтезу на нову базу — нафту. Таким чином з'явилася нова галузь хімії — нафтохімія. Величезний потенціал, який був закладений у нову сировину викликав бум в органічній хімії і хімії взагалі. Виникнення та інтенсивний розвиток такої області як хімії полімерів зобов'язана перш за все нової сировинної бази.
Попри те, що сучасна органічна хімія як матеріальну базу і далі використовує сировину біологічного походження і кам'яновугільну смолу, обсяг переробки цих видів хімічної сировини порівняно з переробкою нафти малий. Зміна матеріально-сировинної бази органічної хімії була викликана насамперед можливостями нарощування обсягів виробництва.
Объяснение: