1.Ca(2+)CL2 (1-) 2.AL(0) 3.H2(1+)S(4+)O4(2-) 4.Na(1+)P(3-) 5.Si(4+)O2 (2-) 6.Al2(3+)O3(2-) 7.Mn2(3+)O3(2-) 8.Cr(4+)O2 (2-) 9.S(6+)O3(2-) 10.P(3-)H3(1+) 11.H(1+)F(1-) 12.K2(1+)S(2-) 13.Mn2(5+)O5(2-) 14.P2(5+)O5(2-) 15.H3(1+)P(5+)O4(2-) 16. O2(0) 17.Cl2(7+)O7(2-) 18.Na(1+)O(2-)H(1+) 19.N2(1+)O(2-) 20.N2(0) 21.Na(+1)Cl(1-) 22.N(4+)O2(2-) 23.Ca(2+)Br2(1-) 24.Al2(3+)O3(2-) 25.Mg(2+)S(6+)O4(2-) 2 задание 1.S(6+)O3 (2-)сульфит 2.Zn(2+)CL2(1-)хлорид цинка 2 3.P(3-)H3(1+)фосфор 4.Cu(2+)Br2 (1-)бромид меди 2
Періодична система хімічних елементів — класифікація хімічних елементів, що встановлює залежність різних властивостей елементів від заряду їхнього атомного ядра. Періодична система хімічних елементів є графічним виразом періодичного закону — який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів. Її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений російським та німецьким хіміками Д. І. Менделєєвим та Лотаром Маєром у 1869—1871 роках[1][2]. За цю розробку у 1882 році обидва хіміки отримали Медаль Деві від Лондонського королівського товариства. Всього запропоновано кілька сотень варіантів зображення періодичної системи (аналітичні криві, таблиці, геометричні фігури і т. ін.). У сучасному варіанті системи передбачається зведення елементів в двовимірну таблицю, в якій кожен стовпець (група) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки є періоди, в певній мірі подібні один одному.
Визи́рь (от араб. وزير, wazīr) — титул министра или чиновника высшего ранга в государствах и странах мусульманского Востока
Атабек или атабей — владетели небольших государств, составлявших монархию
Мурза́ (также мирза, мырза; от перс. ﺍﻣﻴﺮ ﺰﺍﺩﻩ, ами́р-задэ́ — принц) — аристократический титул в тюркских государствах
Тархан — привилегированное сословие тюркской знати. Титул употреблялся у тюрков и монголов, а также у других степных народов