(стисло):
Дитина, мати, бабуся. Родина, рід. Це ті одвічні поняття, без котрих і життя — не життя. У далекому селі живе бабуся. Повиростали діти, розлетілися світами. А вона одна, живе спогадами. І яка ж радість, коли приїжджає (якимось, мабуть, попутним транспортом) онука! Нащебече бабусі про свої студентські новини, про те, як зайняті на роботі тато й мама, поїсть бабусиних пиріжків, поп'є свіжого молочка від сусідської корови та й помахає ручкою: треба їхати, хоч на бензовозі, бо коли ще щось буде... Поспіхом забула черевички які перевзувалася. Бабусі — дорога згадка. Торкнулася старенька черевичків, що ще ніби зберігали тепло милих ніжок, і заснула щасливо. А над нею — "зорі-жаровички" й останній горіховий листок. Ця зворушлива поезія закликає: любіть своїх рідних, не забувайте стареньких!
ответ:
объяснение:
спицын просит дефоржа ночевать с ним в одной комнате, так как он боится ограбления. ночью дефорж, оказавшись переодетым дубровским, отнимает у спицына деньги и запугивает его, с тем, чтобы спицын не выдал его троекурову. 2 дубровский подкупает проезжего учителя француза дефоржа, предполагающего поступить на службу в семью троекурова и под его видом становится гувернером в семье троекурова. между дубровским и дочерью троекурова машей возникает взаимная привязанность-любовь.