Кисло́тные окси́ды (ангидри́ды) — солеобразующие оксиды неметаллов или переходных металлов в высоких степенях окисления (от +5 до +7)[1]. У всех кислотных оксидов есть соответствующая кислородсодержащая кислота[2].
Кислотными называются оксиды, гидроксиды которых являются кислотами.
1) Чем ближе к ядру, тем больше энергия связи электронов в атоме. Поэтому, чтобы отобрать у фтора (у которого заполнено 7/8 вакантных мест на втором от ядра уровне) хоть один электрон, нужно очень много энергии. Чтобы приобрести электронную конфигурацию ближайшего идеального газа - неона - 8/8 на 2ур - он отбирает электрон у кого только может. HF, CaF₂. 2) Водород ₁Н, с одной стороны, сродни щелочным металлам Ia группы - у него на внешнем уровне 1e, который можно отдать, а с другой стороны, как галогенам из VIIa группы, ему не хватает 1 электрона для приобретения стабильной конфигурации ближайшего благородного газа - гелия. Вот так вот и нельзя поставить водород в одно место.
За хімічною будовою поділяють на ациклічні і циклічні.
Ациклічні — це вуглеводні з відкритим ланцюгом атомів (аліфатичні, або сполуки жирного ряду). В свою чергу вони поділяються на насичені і ненасичені. Насичені — це вуглеводні із загальною формулою СпН2n+2 (парафіни, або алкани). Атоми вуглецю в цих сполуках пов'язані між собою і з атомами водню простими (одинарними) зв'язками: С-С і С-Н. Ненасичені — це вуглеводні із загальною формулою СпН2n (олефіни); СпН2n-2 (ацетиленові або дієнові), СпН2n-4, СпН2n-6 і т. д. Олефінові вуглеводні містять подвійний (олефіновий) зв'язок С=С, ацетиленові — потрійний зв'язок С ≡ С, дієнові — два подвійних зв'язки.
Циклічні — це сполуки із замкненим (кільцевим, або циклічним) ланцюгом атомів. Вони поділяються на ізоциклічні і гетероциклічні. Ізоциклічні — це вуглеводні із замкненим ланцюгом атомів вуглецю. До них належать :аліциклічні, або поліметиленові.і ароматичні сполуки (нафтралін,бензол і їх похідні). В циклічну систему гетероциклічних сполук, крім атомів вуглецю, входять атоми інших елементів (напр., кисню, азоту, сірки).
Кисло́тные окси́ды (ангидри́ды) — солеобразующие оксиды неметаллов или переходных металлов в высоких степенях окисления (от +5 до +7)[1]. У всех кислотных оксидов есть соответствующая кислородсодержащая кислота[2].
Кислотными называются оксиды, гидроксиды которых являются кислотами.