алканы и циклоалканы.
Углеводоро́ды — органические соединения, состоящие из атомов углерода и водорода[1]. Углеводороды служат фундаментальной основой органической химии — молекулы любых других органических соединений рассматривают как их производные.
Поскольку углерод (C) в возбуждённом состоянии имеет четыре валентных электрона, а водород (H) — один, в соответствии с правилом октета молекула простейшего насыщенного углеводорода — CH4 (метан). При систематизации углеводородов принимают во внимание строение углеродного скелета и тип связей, соединяющих атомы углерода. В зависимости от строения углеродного скелета, углеводороды подразделяют на ациклические и карбоциклические. В зависимости от кратности углерод-углеродных связей, углеводороды подразделяют на предельные (алканы) и непредельные (алкены, алкины, диены). Циклические углеводороды разделяют на: алициклические и ароматические.
Большинство углеводородов в природе Земли встречаются в сырой нефти[2][3].
Объяснение:
Окиснення— хімічний процес, під час якого елемент (або сполука) втрачає електрони, при цьому ступінь окиснення її елементів збільшується. Назва пов'язана з киснем, оскільки взаємодія субстанцій з киснем, озоном, пероксидами та іншими окисниками з утворенням кисневих сполук належить до найпоширеніших (і перших вивчених) процесів окиснення. За іншим тлумаченням, окиснення є лише різновидом реакції окислення за участю кисню — в цьому розумінні, вживання терміну «окиснення» у випадках, коли хімічна реакція відбувається без участі кисню, є помилкою.